)
— Котра? Котра? — спитало кілька голосів нараз.
— На ім'я їй Валькіра…
[10]
— відповів Гермелін.
— А я знаю ще другу, — додав Реншільд.
— Кажіть!
— Смерть, — сказав, неначе свиснув, Реншільд, і в гетьманській світлиці знову зробилося тихо.
Дивно, як привикли були до того слова лицарі Карла XII, і як все ж таки
немило вразило воно їх, вилітаючи з рум'яних уст ексцеленції Реншільда.
— Ексцеленція граф Реншільд, — почав по хвилині задуми Гермелін, — нічо нового нам не сказав.
10
Північна богиня, що веде героя на місце вічного щастя.
— Nihil novi sub soli
[11]
, — боронився Реншільд.
— Всі ми скорше чи пізніше матимемо честь повівати цю небажану гостю. В тім тільки річ, як ми привітаємо її. Гадаю, що Carolus rex вийде їй назустріч, як ніхто другий у світі. «Ти перша жінка, котрої силі піддаюся», — скаже він. А вона пригорне його до себе і відповість: «Ти перший мужчина, якому я на голову складаю такий лицарський вінець».
— І що ж нам з того? Що з того Швеції і цілій Європі? Найкраща смерть не варта поганого життя!
11
Немає нічого нового на світі (латин.)
— De gustibus non est disputandum
[12]
.
Огонь на мармуровім коминку блиснув сильніше, і дровця стали тріщати з якоюсь несамовитою силою, ніби притакували словам королівського секретаря, а його ніс ще гірше загострився, як загострюється звичайно в мерця.
Хто глянув у вікна, мимохіть погадав собі, що до кождої шибки прилипала душа котрогось з тих численних товаришів, що полягли в останніх боях, такими дивовижними взорами розмалював був ті шибки незвичайно
сильний мороз.
12
Про смаки не сперечаються (латин.)
Нараз ексцеленція Піпер плеснув у долоні, і на порозі появився гетьманський підчаший.
— Чи ви загріли вже те вино, яке його величність князь гетьман Мазепа вселаскавіше зволив призначити на покріплення наших надміру виснажених сил?
Підчаший здвигнув раменами і всміхнувся так, як лиш старі панські слуги вміють сміятися, усміхом, в котрім було і виправдання, і жаль, і просьба о вибачення… Не зрозумів.
Піпер звернувся до одного з офіцерів, який доволі добре вмів по-українськи:
— Прошу йому повторити моє питання!
— Його величність князь-гетьман? — промимрив здивовано підчаший, але зараз-таки поправився й відповів, що вино з корінням вже давно гаряче, тільки він не смів вносити його, щоб не турбувати їх милостей панів.
— Але ж, ради Бога, подавай його скоріш, а то ще, чого доброго, простудиться або й вивітріє, — говорив Реншільд, затираючи руки. А звертаючися до товариства, жартував: — Як нема жінок, так хоч доброго вина нап'ємося, бо тут, нема що й казати, і вариво,
і питво гарне. Я вже давно не їв і не пив так добре, як у гостині його величності князя-гетьмана… Чи добре я повторив цей титул, ексцеленціє Піпер?
— Як не мож лучче.
— А відколи ж то Мазепа став князем?
— Віднині.






