Потім вернувся до Олли і притулив зліпок до її щоки.
— До і після, — сказав Бад.
Олла забрала зліпок у Бада.
— Знаєте що? Ортодонт хотів залишити його собі, — зліпок лежав у неї на колінах. — Я йому кажу: «Ще чого! Це
мої
зуби». І він їх просто сфотографував. Сказав, що надрукує фотографії в журналі.
Бад додав:
— Уявіть, що це за журнал такий. Не думаю, що таке десь опублікували би, — сказав він, і всі засміялися.
— Коли зняли брекети, я, сміючись, однаково прикривала рота. Отак, — показала вона. — Буває, що й досі це роблю. Звичка. Якось Бад сказав: «Перестань, Олло. Навіщо ховати такі гарненькі зубки? У тебе тепер гарні зуби».
Олла озирнулася на Бада. Він їй підморгнув. Вона всміхнулась і опустила очі.
Френ сьорбнула зі своєї склянки. Я відпив елю. Не знав, що на це відповісти. І Френ не знала. Зате я знав, що Френ матиме багато чого сказати про це пізніше.
— Олло, а я до вас якось дзвонив, — сказав я. — Ти відповіла. Але я поклав слухавку. Не знаю чому.
Я договорив і сьорбнув ель. Сам не розумів, навіщо було піднімати цю тему.
— Я не пам’ятаю, — сказала Олла. — Коли це було?
— Давненько.
— Не пам’ятаю, — сказала вона, хитаючи головою. Вона мацала гіпсові зуби в себе на колінах. Глянула на гонку по телевізору і знову почала гойдатися.
Френ подивилася на мене. Втягнула губу, але нічого не сказала.
Бад запитав:
— Ну, що у вас іще нового?
— Беріть горіхи, — сказала Олла. — Вечеря скоро буде готова.
Із кімнати вглибині будинку пролунав крик.
— Тільки не він, — скривилась Олла.
— Наш маленький командир, — сказав Бад. Він відкинувся на спинку крісла, й ми додивилися гонку — три-чотири кола — без жодного слова. Раз чи два було чути дитячі крики, короткі й дратівливі, з кімнати вглибині будинку.
— Ну-у, не знаю, — мовила Олла, вставши з крісла. — Все вже готово, можна сідати. Тільки з підливкою розберусь. Але спершу гляну до малого. Може, ви вже сідайте за стіл? Я швиденько.
— А я подивилась би на дитинку, — сказала Френ.
Олла досі тримала зуби в руках. Вона підійшла до телевізора і поклала їх на місце.
— Він може зараз розвередуватися, — сказала вона. — Він не звик до чужих людей. Я спробую його вкласти. Тоді можете зазирнути. Коли засне.
Вона договорила і пішла коридором у кімнату, відчинила двері. Потім зачинила їх за собою. Дитина перестала плакати.
___
Бад вимкнув телевізор, і ми пішли до столу. Ми з Бадом говорили про роботу. Френ слухала. Іноді щось запитувала. Але було видно, що їй нудно і, можливо, трохи некомфортно через те, що Олла не дозволила подивитися на дитину. Вона роздивлялася Оллину кухню. Обмотала пасмом волосся пальці й роззиралася довкола.
Олла повернулася на кухню:
— Я поміняла підгузок і дала йому гумову качку. Може, хоч поїсти нам дасть. Але це не точно.
Олла підняла кришку та зняла каструлю з плити.






