Він вийшов з Петилії, повернувся до берегів Брадана і, прибувши туди ввечері, розбив намети на відстані однієї милі від лівого берега й за вісім миль від того місця, де стояв табором напередодні й куди вже кілька годин як стятися війська Красса.
Уночі Красс перекинув своє військо на лівий берег річки й наказав розбити табір усього лише за дві милі від табору гладіаторів.
На сході сонця чотири римські когорти вже заходилися було поглиблювати рів навколо свого табору, аж раптом три когорти гладіаторів, які ходили в ліс по дрова, побачили римлян. Гладіатори кинули в'язки хмизу й дров, які несли на спині, і хоробро кинулися на римлян. Несподіваний напад і крики соратників змусили всіх римських солдатів, намети яких були поблизу, вибігти за вал і кинутися на ворогів. Гладіатори ж, що перебували у своєму таборі, зачувши дзенькіт і брязкіт зброї, піднялися на вал і, побачивши, що їхні товариші ведуть бій із римлянами, вибігли з табору, кинулися на них, і почався запеклий бій.
Спартак у цю хвилину згортав папірус із відповіддю для Валерії. Він запечатав сувій, приклавши до воску подарований нею медальйон, який завжди висів у нього на шиї, передав сувій одному із трьох її гінців, які стояли тепер у наметі фракійця в очікуванні на його розпорядження, і сказав:
— Доручаю усім вам цей лист до вашої любої пані…
— Ми так само любимо й тебе, — перервав Спартака гладіатор, прийнявши від нього лист.
— Дякую вам, дорогі мої брати, — відповів фракієць і, продовжуючи розмову, сказав: — Поїдьте далекими крутими стежками, будьте пильні вночі і вдень та передайте їй цей лист. Якщо з одним із вас трапиться якесь лихо, нехай лист візьме інший, зробіть усе можливе, аби тільки він потрапив до її рук. Тепер рушайте і нехай супроводжують вас боги!
Читать дальше
Провівши гладіаторів аж до виходу, фракієць сказав їм на прощання:
— Запам'ятайте — вийти з табору вам треба через декуманські ворота!
Саме в цей момент до нього долинув брязкіт зброї, шум сутички, і він поспішив довідатися, що трапилося.
Те ж саме зробив і Красс, який прийняв рішення востаннє поміряться силами з ворогом. Обидва полководці приводили свої війська в бойову готовність. Спартак, обходячи легіони, звернувся до солдатів з промовою:
— Браття! Цей бій вирішить долю всієї війни. У тилу в нас Лукулл: він висадився в Брундизії і тепер йде проти нас. Помпей загрожує нам з правого флангу: він уже рушив у Самній. Перед нами стоїть Красс. Сьогодні потрібно або перемогти, або померти. Ми знищимо військо Красса й слідом за цим розіб'ємо Помпея, або ж над нами візьмуть гору і всі ми загинемо, як личить хоробрим воїнам, які стільки разів перемагали римлян. Наша справа свята, і вона не загине з нашою смертю.






