Що скажеш? Тобі корисно з хати вийти, заразом і холодильник пошукаємо. Уб’ємо двох зайців, — сказала вона.
— Я ніколи в житті не був на аукціоні, — відповів він. — І щось не дуже хочеться.
—
Давай
, — сказала Сенді. — Ну чого ти? Там весело. Я вже сто років на аукціоні не була, ще з дитинства. Ми з батьком удвох ходили.
Їй раптом дуже захотілося піти на цей аукціон.
— Із батьком, — сказав він.
— Так, із батьком, — вона глянула на чоловіка, чекаючи, що він іще щось скаже. Хоч щось. Але він мовчав.
— Аукціони — це весело, — сказала вона.
— Можливо, та я не хочу їхати.
— Мені ще світильник треба, — продовжувала вона. — А там точно мають бути світильники.
— Та нам багато чого потрібно. Проте зараз я без роботи, пам’ятаєш?
— Я їду на аукціон, — сказала вона. — Чи з тобою, чи сама. Якщо хочеш — приєднуйся. Але мені однаково. Якщо щиро, то це взагалі несуттєво. Все одно поїду.
— Я з тобою. Хто сказав, що я не поїду? — він подивився на неї, проте швидко відвів погляд. Узяв газету, перечитав рекламу. — Ні чорта про аукціони не знаю. Але в житті треба спробувати все. Хто б міг подумати, що ми поїдемо по холодильник на аукціон?
— Ніхто, — відповіла вона. — Але ми однаково поїдемо.
— Гаразд, — сказав він.
— Добре. Але тільки якщо ти дійсно хочеш.
Він кивнув.
— Тоді я починаю готувати. Зараз посмажу ті кляті відбивні й поїмо. А решта — не терміново. Потім приготую. Повечеряємо і на аукціон. Але треба ворушитися. У газеті написано: о сьомій годині.
— О сьомій, — повторив він. Підвівся з-за стола й пішов у вітальню. На хвилину задивився у вікно, що виходило на затоку. Вулицею повз будинок проїхала машина. Він провів пальцями по губах. Сенді дивилася, як він сідає на диван і бере свою книгу. Розгортає на звичному місці. Проте вже за хвилину він її відклав і відкинувся на спинку. Вона спостерігала, як його голова опускається на подушку на бильці. Він її поправив, склав руки за головою. І лежав. Незабаром його руки теж опустилися донизу.
Вона склала газету. Встала з крісла і тихенько пройшла у вітальню глянути на диван. Очі в нього були заплющені. Груди ледь помітно піднімалися й опускалися. Повернувшись на кухню, вона поставила на плиту сковороду. Ввімкнула пальник, налила в сковороду олії. Почала смажити свинячі відбивні. Вона ходила на аукціони з татом. Здебільшого на них продавали худобу. Все, що вона пам’ятала, — це як тато постійно продавав телят, а іноді й сам купував. Часом на аукціонах було якесь сільськогосподарське обладнання чи щось для побуту. Але здебільшого худоба. Пізніше, коли тато з мамою розлучилися і Сенді залишилася з мамою, тато писав, що сумує за їхніми походами на аукціони.






