Я, до речі, таке вже якось бачив.
Він заспокоївся. І знову взявся протирати.
— Це фреон, — повторив він.
Вона завмерла, подивилася на нього.
— Нам потрібен новий холодильник, — сказала вона.
— Ти вже казала. Де ми його візьмемо? Вони ж на деревах не ростуть.
— Але нам треба, — повторила вона. — Чи ні? Може, й ні. Можемо тримати все, що швидко псується, на підвіконні, як у гуртожитках роблять. Чи купимо холодильний ящик і щодня носитимемо лід.
Вона поклала голівку салату та кілька помідорів на стіл поруч із фаршем. Потім сіла на стілець і закрила обличчя руками.
— Буде в нас новий холодильник, — сказав чоловік. — Аякже. Нам же треба, ну? Без нього не обійдемося. Питання тільки в тому, де ми його візьмемо і яку суму можемо собі дозволити. В оголошеннях мільйон людей продає холодильники. Чекай, зараз глянемо, що є в газеті. Я ж фахівець із оголошень, — сказав він.
Вона прибрала руки від обличчя й подивилася на нього.
— Сенді, зараз знайдемо нам гарненький уживаний холодильничок, — не змовкав він. — Більшість холодильників роблять на все життя. А цей наш, прости господи, не знаю, що з ним таке. Це лише другий холодильник у моєму житті, який накрився.
Він знову глянув на холодильник:
— От, бляха, не щастить.
— Неси газету, — сказала вона. — Подивимося, що там є.
— Зараз.
Він вийшов до журнального столика, перебрав стопку газет і повернувся на кухню з оголошеннями. Вона відсунула їжу, розклала газету на столі. Він узяв собі стілець.
Сенді глянула на газету, потім на розмерзлу їжу.
— Сьогодні потрібно буде посмажити відбивні, — сказала вона. — І з фаршем щось треба зробити. А ще стейки з рибними паличками. І китайські обіди.
— Клятий фреон, — сказав він. — Аж смердить.
Вони почали проглядати оголошення. Він провів пальцем по одній колонці, потім по іншій. Швиденько проскочив розділ із вакансіями. Біля деяких стояли галочки, та жінка не роздивилася, що саме він позначив. Яка різниця. Після рубрики «Туристичні товари» вони знайшли те, що шукали: «Побутові прилади: нові та вживані».
— Ось, — сказала вона, тицьнувши в газету. Він посунув її палець.
— Покажи, — сказав він.
Вона поставила палець на місце.
— «Холодильники, посудомийні машини, пральні машини, сушарки тощо», — прочитала вона. — «Павільйон-аукціон». Це що за павільйон такий? — вона продовжила читати. — «Нові й уживані прилади та багато іншого, щочетверга. Початок аукціону о сьомій годині». Це сьогодні. Сьогодні четвер. Аукціон сьогодні ввечері. І це не дуже далеко. На Пайн-стріт. Я там сто разів проїжджала. І ти теж. Ти ж знаєш, де це. Неподалік від «Баскін-Роббінс».
Чоловік промовчав. Він дивився на це оголошення. Він ущипнув себе за нижню губу.
— «Павільйон-аукціон», — повторив він. Сенді уважно на нього подивилася.
— Поїхали.






