ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Перед вами друга збірка оповідань американського майстра короткої прози, що вийшла українською в нашому видавництві. Якщо порівняти з попередньою — «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов», — то в цій Карвер відходить від абсолютного мінімалізму й дозволяє собі писати розлогіше та щедріше. «Собор» номінований на Пулітцерівську премію і вважається найкращою збіркою оповідань автора. Собор Реймонд Карвер Перед вами друга збірка оповідань американського майстра короткої прози, що вийшла українською в нашому видавництві. Якщо порівняти з попередньою — «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов», — то в цій Карвер відходить від абсолютного мінімалізму й дозволяє собі писати розлогіше та щедріше. «Собор» номінований на Пулітцерівську премію і вважається найкращою збіркою оповідань автора. Реймонд Карвер Собор УДК 82-3 К 21 Карвер Реймонд Собор / Реймонд Карвер ; пер. з англ. Юрія Паустовського. — Чернівці : Книги — ХХІ, 2022. — 208 с. ISBN 978-617-614-354-3 Усі права застережено. Жодну частину з цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва. CATHEDRAL Copyright © 1983, Raymond Carver Copyright renewed © 1989, Tess Gallagher All rights reserved © Книги — ХХІ, 2022, видання українською мовою © Юрій Паустовський, 2021, переклад © Анна Стьопіна, 2021 , обкладинка Усі права застережено ISBN 978-617-614-354-3 Зміст Пір’я 7 Будинок Шефа 30 Консервація 36 Купе 47 Маленька радість 58 Вітаміни 87 Обережно 105 Звідки я телефоную

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

Коли вона відчинила дверцята, на неї ринуло тепле застояне повітря. Вона не могла повірити в те, що коїлося всередині. Морозиво розтало й натекло в залишки рибних паличок і овочевий салат. Воно накрапало в миску з рисом і на дні холодильника зібралося в калюжу. Все було в морозиві. Вона відчинила морозильну камеру. Її обдало гидким смородом, вона ледь не виблювала. Морозиво покрило дно відсіку й калюжею оточило кілограмову упаковку фаршу. Вона надавила пальцем на целофан, і палець опустився в м’ясо. Свинячі котлети теж розмерзлися. Все розмерзлося, включно з рибними паличками, пакетом стейків і двома обідами з китайського ресторану. Хотдоги, домашній соус для спагеті. Вона зачинила дверцята в морозилку й дістала з холодильника свій йогурт. Відкрутила кришку, понюхала. І почала кричати на чоловіка.

— Що таке? — він визирнув з-за спинки дивана. — Агов, що вже не так?

Він потріпав собі волосся рукою. Вона не розуміла, він спав увесь цей час чи що?

— Наш клятий холодильник зламався, — сказала Сенді. — Ось що.

Чоловік встав із дивана й зменшив гучність на телевізорі. Потім вимкнув його взагалі й вийшов на кухню.

— Дай я гляну, — сказав він. — Ого, нічого собі.

— Бачиш? — сказала вона. — Тепер усе зіпсується.

Чоловік зазирнув у холодильник і зробив дуже серйозне обличчя. Потім щось потикав у морозилці, подивився, що там і як.

— Лише цього бракувало, — сказав він.

Купа думок несподівано пронеслася у неї в голові, проте вона нічого не сказала.

— Чорт забирай, — сказав він, — як не одне, то друге. Капець, цьому холодильнику ж не більше десяти років. Ми його майже новим купили. Слухай, у моїх старих холодильник прослужив двадцять п’ять років. Вони його братові ще віддали, як він одружився. І нічого. А що ж це з нашим коїться?

Він зазирнув у щілину між холодильником і стіною.

— Не розумію, — сказав він, хитаючи головою. — У розетку ввімкнений.

Потім він похитав його туди-сюди. Вперся плечем і відіпхнув на кілька сантиметрів від стіни. Всередині щось упало з полиці й розбилося.

— От зараза, — буркнув він.

Сенді усвідомила, що все ще тримає в руках йогурт. Вона підійшла до урни, підняла кришку і викинула коробку.

— Сьогодні треба все приготувати, — сказала вона. Сенді уявила, як смажить м’ясо на плиті, щось мішає в каструлях, у духовці.

— Нам потрібен новий холодильник, — сказала вона.

Він промовчав. Іще раз зазирнув у морозильну камеру й гарненько все роздивився.

Вона стала перед ним і почала викладати продукти з полиць на стіл. Він допомагав. Вийняв із морозилки м’ясо, поклав на стіл пакети. Потім дістав інші продукти і склав поруч. Він повиймав усе і почав протирати всередині серветками.

— Фреон витік, — сказав він, зробивши паузу. — От воно що. Я відчуваю. Потік фреон. Щось сталося, і він потік.