— Класику я перечитав. Угробив зір. Отримав проблеми з дихалкою через пилюку. А ще — вічне клеймо задрота.
— Але хоча б живий лишився, — сумно усміхнувся Жора.
— Угу. Так і є. Більшість мого класу вже давно на кладовищах лежить.
— А що батько?
— Нічого.
Не люблю я це питання.
— Вибач, — сказав Жора.
— Та нічого. Я його зовсім не пам’ятаю.
І все сподівався знайти відповіді у книжках. Може, вони щось підказали би. Куди діваються батьки, коли зникають? Чи можуть вони бути щасливими? З новою родиною, покинувши попередню? Чи мріє він побачити мене колись і відчути гордість за мене?
— Вибач, — знову сказав Жора.
Повисла пауза.
— Звідки ти дізнався про Семінар? — запитав Жора.
— Галя бовкнула.
— Що саме вона сказала?
— Сказала, що ви з Гєною там познайомились. І дуже змінилися після цього.
— Вона нічого не знає, — відповів Жора.
— Може і не знає, але точно ревнує.
Жора розсміявся. Однак за секунду сказав:
— Зрозумій, про Семінар, як і про бійцівський клуб, говорити не можна.
— Ви що, секта?
— Майже.
— Щось ти поясниш, чи будуть самі лише загадки?
— Ні, але невдовзі ти сам про все дізнаєшся.
На цьому співбесіда закінчилася. Жора розрахувався і колобком покотився далі, на Європейську площу. Круговий рух автомобілів натякав моїй стомленій свідомості, що лише небагатьом щастить вихопитися з нерозривного кола обставин.
На ґанок кав’ярні вийшли покурити дві офіціянтки. Між собою вони автоматично почали говорити полтавською говіркою.
Запрошення на Семінар уже було на моїй електронці.
***
«Астра». Я пробував слово на смак. Спершу згадався наш тупий університетський прикол «Per anus ad astra», що точно передавав способи, якими ми здобували освіту і приймали рішення у своєму начеб дорослому житті.
Пакунок документів я відразу пустив на друк. Вийшло понад 200 сторінок. Вже зараз, за сотні днів від того моменту, я не пам’ятаю жодного трепету. Чи сумніву. Як будь-які речі, які змінюють наше життя, вони просто трапляються. І не запитують нас.
Я розклав аркуші на підлозі й почав з офіційного листа. Згодом я написав їх десятки і тепер слова самі виринають у свідомості.
Шановний п. Вікторе Варецький!
Для нас велика честь запросити Вас до участі у семиденному семінарі «Астра». Семінар відбудеться за два тижні у котеджному комплексі Admiral, с. Терновці, Львівської обл.
Щиро ваші, «Астра-Україна»
Ні мапи маршруту. Ні розкладу потягів.
Мене це починало дратувати.
Інші 199 сторінок — нарізка фрагментів із праць Великих мертвих, що їх так ніхто й не прочитає. Платон, Макіавеллі, Пилип Орлик... Імена, що скидалися на бренди, не доступні середньому гаманцеві. Тексти, більшість із яких я прочитав ще до закінчення школи. Але, судячи з того, в якій фінансовій та життєвій дупі я перебував, це не мало особливого сенсу.






