ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

«Астра» — це захоплива історія життя Віктора Варецького, розказана ним самим. Історія пошуку відповідей на запитання, які краще не ставити. Пошук правди, на шляху до якої губиш усіх, кого любив. І розумієш: усе вигадка, все ілюзія. Мандрівка дорогою, що веде в серце темряви, в основу світобудови. Астра Александр Михед «Астра» — це захоплива історія життя Віктора Варецького, розказана ним самим. Історія пошуку відповідей на запитання, які краще не ставити. Пошук правди, на шляху до якої губиш усіх, кого любив. І розумієш: усе вигадка, все ілюзія. Мандрівка дорогою, що веде в серце темряви, в основу світобудови. Олександр Михед АСТРА [психотрилер] Чи знаєш ти, що таке справжній катарсис? Якщо ти тримаєш цю книгу в руках, то вже знаєш, що я вбив їх усіх. Знищив святі мощі Великих мерців. Увігнав кілок у їхні розкладені, червиві серця. Так, я той скажений українець-маніяк, який те все накоїв. Але чи готовий ти пройти цей шлях до кінця? І дізнатися, що таке справжній катарсис? Це наша з тобою історія. Частина I. Per Aspera 25 Ця історія почалася за тисячі кілометрів і сотні днів від цього місця, від сьогодні. Все почалося з тієї вечірки Галі Макогон, моєї однокурсниці. Того разу святкували її переїзд у нові апартаменти на Печерську. Лютневий мороз паралізував тіло. Сніг засипав вибоїни столичних кривих доріг. Примарні фігури городян вигулькували у сніжній віхолі. Де-не-де проглядалися фігурки дітей у дутих куртяках, що нагадували маленькі опудала з розставленими навсібіч руками. В

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

Тримати удар долі.

І довести свою справу до кінця.

Заради себе.

Заради тебе.

0

Я вбив їх усіх.

Знищив святі мощі Великих мертвих.

Увігнав кілок у їхні розкладені червиві серця.

Згодував їхні рештки хаосу, з якого ми всі вийшли.

Якщо ти читаєш ці рядки, то, значить, вони не спромоглися заховати правду.

Останній текст Семінару. Остання підказка і подих свободи. Сартр каже, що людина стає тим, ким вона створює себе сама. Людина — це проект, який кожен проживає сам. І це власний вибір і доля кожного — бути рабом чи господарем. Бути худобою чи стати помилкою всередині прогнилої системи. Ми приречені кожного разу винаходити себе заново. Кожен наш вибір веде до блага. Ми просто не можемо помилятися.

Сартр каже: щоб отримати будь-яку істину про себе, потрібно пройти крізь іншого. Крізь інших я визначаюсь.

Це була довга мандрівка, в якій я втратив усіх, кого любив. Знайшов батька і сестру, але втратив і їх. Неважливо, чи то був мій вибір, чи вибір долі. Я пройшов цей шлях істини і заплатив свою ціну.

Я стану безсмертним. Ще однією зіркою на небі, а життя триватиме без мене тут.

Іро, якщо ти читаєш ці рядки, ти не можеш не повірити моїм словам. Мабуть, ти станеш наступним Хранителем, який спробує зшити шматки «Астри» і відновити лад. Але я прошу тебе тільки про одне: молись, якщо не маєш сили вірити, молись, щоби в тебе не народився син. Іще одна помилка. Ще один системний збій, що призупинить твоє колесо історії.

Я приніс вам правду ціною власного життя. Я заплатив усім, що любив. Скоро ви забудете всіх, хто висмоктував ваші душі. Вигризав ваш мозок. Забудете Великих мертвих. Але будете пам’ятати мене. Того, хто сказав вам правду.

Життя — це боротьба за місце у каноні.

Безсмертя — лиш клітинка пам’яті у свідомості інших.

Я помер за ідею, в яку вірив.

Там, у машині, ще лишилося трохи бензину. Сподіваюсь, його вистачить, щоби запалити цю ніч, цей хаос.

Я увійду в огонь очищення. Розчинюсь у потоках тепла. Тіло вже не потрібне.

Мої слова знайдуть свої шляхи.

Я виграв свою гонитву за безсмертям.

Повір, ти можеш теж.