ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Перед вами друга збірка оповідань американського майстра короткої прози, що вийшла українською в нашому видавництві. Якщо порівняти з попередньою — «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов», — то в цій Карвер відходить від абсолютного мінімалізму й дозволяє собі писати розлогіше та щедріше. «Собор» номінований на Пулітцерівську премію і вважається найкращою збіркою оповідань автора. Собор Реймонд Карвер Перед вами друга збірка оповідань американського майстра короткої прози, що вийшла українською в нашому видавництві. Якщо порівняти з попередньою — «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов», — то в цій Карвер відходить від абсолютного мінімалізму й дозволяє собі писати розлогіше та щедріше. «Собор» номінований на Пулітцерівську премію і вважається найкращою збіркою оповідань автора. Реймонд Карвер Собор УДК 82-3 К 21 Карвер Реймонд Собор / Реймонд Карвер ; пер. з англ. Юрія Паустовського. — Чернівці : Книги — ХХІ, 2022. — 208 с. ISBN 978-617-614-354-3 Усі права застережено. Жодну частину з цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва. CATHEDRAL Copyright © 1983, Raymond Carver Copyright renewed © 1989, Tess Gallagher All rights reserved © Книги — ХХІ, 2022, видання українською мовою © Юрій Паустовський, 2021, переклад © Анна Стьопіна, 2021 , обкладинка Усі права застережено ISBN 978-617-614-354-3 Зміст Пір’я 7 Будинок Шефа 30 Консервація 36 Купе 47 Маленька радість 58 Вітаміни 87 Обережно 105 Звідки я телефоную

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

Бетті слухає мене, і її починає трясти. Вона повертається до Холіца. Подає йому інший рушник. Вона ніби твереза. Всі інші п’яні. М’яко кажучи.

Коротун повторює за мною:

— Веземо його в лікарню.

— Я теж поїду, — каже Рік.

— Поїдемо всі, — каже Конні Нова.

— Так, краще разом, — підтримує Лінда Кобб.

— Холіце, — кажу я.

— Я так не можу, — каже Холіц.

— Що він каже? — перепитує Конні Нова.

— Каже, що так не може, — відповідаю я.

— Як — так? Про що він? — допитується Рік.

— Що каже? — влізає Коротун. — Я нічого не розібрав.

— Він каже, що так не може. Думаю, він сам не розуміє, що говорить. Везіть його у лікарню, — кажу я. Раптом згадую про Харлі та правила.

— Вам не можна тут зараз бути. Нікому не можна. Такі правила. А тепер везіть його.

— Давайте відвеземо його в лікарню, — каже Коротун, наче щойно це придумав. По-моєму, він набрався найсильніше. На ногах ледве стояв. Хитався. І пританцьовував. У світлі ліхтарів над басейном було видно сиве волосся у нього на грудях.

— Сходжу за машиною, — каже патлатий. — Конні, дай ключі.

— Я так не можу, — каже Холіц. Рушник сповз на підборіддя. На лобі рана.

— Візьміть халат. Ми не повеземо його так, — каже Лінда Кобб. — Холіце! Ау, це ми! — не дочекавшись нічого у відповідь, вона забирає в нього з руки склянку віскі й допиває.

Із вікон виглядають люди. У квартирах вмикається світло.

— Валіть уже спати! — кричить хтось.

Нарешті з-за дому виїжджає патлатий на «Датсуні».

Під’їжджає до басейну. Фари горять. Реве двигун.

— Скільки можна, майте совість! — знову хтось кричить. Людей у вікнах побільшало. Я переживаю, що от-от вийде сердитий Харлі у своєму капелюсі. Та ні, це його не розбудить. Хай спить.

Коротун і Конні Нова ведуть Холіца під руки. Його хитає. Може, через те, що він п’яний. Але вдарився він теж добряче. Спочатку в машину садять його, потім залазять усі інші. Бетті сідає останньою. Їй доводиться сісти комусь на коліна. Вони їдуть. І той, хто кричав, голосно грюкнув вікном.

Увесь наступний тиждень Холіц не виходить із дому. Бетті, мабуть, звільнилася, бо більше не ходить у мене під вікнами. Я бачу хлопчиків, виходжу і питаю:

— Як там ваш тато?

— Головою вдарився, — каже один із них.

Думала, вони розкажуть іще щось. Але мовчать. Знизавши плечима, ідуть до школи зі своїми обідами й портфелями. Я пошкодувала, що не запитала про їхню мачуху.

Холіц виходить із перебинтованою головою на балкон.

Навіть не киває. Наче не знає мене. Чи не хоче знати.

Харлі каже, що з ним він поводиться так само. Йому це не подобається.

— Що з ним таке? — допитується Харлі. — Клятий швед. Що в нього з головою? Наваляв хтось?

Я йому нічого не розповідаю. Взагалі не піднімаю цю тему.

А потім у неділю бачу, як один із хлопців виносить коробку і ставить у фургон. Потім вертається нагору.