ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Перед вами друга збірка оповідань американського майстра короткої прози, що вийшла українською в нашому видавництві. Якщо порівняти з попередньою — «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов», — то в цій Карвер відходить від абсолютного мінімалізму й дозволяє собі писати розлогіше та щедріше. «Собор» номінований на Пулітцерівську премію і вважається найкращою збіркою оповідань автора. Собор Реймонд Карвер Перед вами друга збірка оповідань американського майстра короткої прози, що вийшла українською в нашому видавництві. Якщо порівняти з попередньою — «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов», — то в цій Карвер відходить від абсолютного мінімалізму й дозволяє собі писати розлогіше та щедріше. «Собор» номінований на Пулітцерівську премію і вважається найкращою збіркою оповідань автора. Реймонд Карвер Собор УДК 82-3 К 21 Карвер Реймонд Собор / Реймонд Карвер ; пер. з англ. Юрія Паустовського. — Чернівці : Книги — ХХІ, 2022. — 208 с. ISBN 978-617-614-354-3 Усі права застережено. Жодну частину з цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва. CATHEDRAL Copyright © 1983, Raymond Carver Copyright renewed © 1989, Tess Gallagher All rights reserved © Книги — ХХІ, 2022, видання українською мовою © Юрій Паустовський, 2021, переклад © Анна Стьопіна, 2021 , обкладинка Усі права застережено ISBN 978-617-614-354-3 Зміст Пір’я 7 Будинок Шефа 30 Консервація 36 Купе 47 Маленька радість 58 Вітаміни 87 Обережно 105 Звідки я телефоную

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

У вірші вона розповідала, що відчувала в той момент і про що думала, коли сліпий торкався її носа та губ. Я пам’ятаю, що на мене вірш не справив враження. Звісно, їй я цього не сказав. Можливо, поезія просто не моє. Визнаю, це не перше, про що я згадую, коли вибираю щось почитати.

Цей чоловік, її перше захоплення, майбутній офіцер, — вона в нього була закохана ще з дитинства. Ну, коротше. Наприкінці літа вона дозволила сліпому поводити руками по її обличчю, попрощалася з ним, вийшла заміж за свого милого, який уже став офіцером, і переїхала з Сіетла. Але вони зі сліпим підтримували зв’язок. Уперше вона зв’язалася з ним близько року по тому. Зателефонувала якось увечері з бази військово-повітряних сил в Алабамі. Хотіла поговорити. Поговорили. Він попросив надіслати йому касету, щоб вона розповіла про своє життя. Вона це зробила. Надіслала касету. На касеті розповіла сліпому про свого чоловіка, про їхнє військове життя. Розказала, що любить свого чоловіка, але їй не подобається, як вони живуть і те, що він військовий. Розказала, що написала вірш, і там є про нього. Розказала, що зараз пише вірш про те, як бути дружиною офіцера військово-повітряних сил. Вірш іще не закінчений. Іще пише. Сліпий теж записав касету. І надіслав. Потім вона записала. І так роками. Офіцера відправляли то на одну базу, то на іншу. Вона надсилала касети з Муді, з Макгваєра, з Макконнела і, зрештою, з Тревіса поблизу Сакраменто, де їй одного вечора стало самотньо, вона почувалася відрізаною від усіх своїх друзів, утрачених через ці постійні переїзди. Вона відчувала, що більше не витримає. Пішла і ковтнула всі таблетки з аптечки й запила пляшкою джину. Залізла у гарячу ванну та відключилася.

Але вона не померла — їй просто стало погано. Проблювалася. Її офіцер — нащо його називати по імені, він був її дитячим коханням, цього хіба мало? — приїхав звідкись додому, знайшов її і викликав «швидку». Вона все це записала на касету й надіслала сліпому. Роками записувала на касети все підряд і бігла з ними на пошту. По-моєму, разом зі щорічним написанням віршів це був її основний вид відпочинку. На одній касеті вона сказала сліпому, що хоче якийсь час пожити окремо від свого офіцера. На іншій касеті розповіла, що розлучилася. Ми з нею почали зустрічатися, і про це вона теж, звісно, розповіла. Вона розповідала йому все, принаймні мені так здавалося. Якось запитала мене, чи не хочу я послухати останній запис від сліпого. Це було рік тому. На касеті було про мене, сказала вона. Я сказав: гаразд, послухаємо. Приніс нам випити, ми всілись у вітальні. Приготувалися слухати. Спершу вона вставила касету в плеєр і щось підкрутила. Потім натиснула на кнопку. Касета заскрипіла, хтось голосно заговорив. Вона зробила тихіше.