ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Перед вами друга збірка оповідань американського майстра короткої прози, що вийшла українською в нашому видавництві. Якщо порівняти з попередньою — «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов», — то в цій Карвер відходить від абсолютного мінімалізму й дозволяє собі писати розлогіше та щедріше. «Собор» номінований на Пулітцерівську премію і вважається найкращою збіркою оповідань автора. Собор Реймонд Карвер Перед вами друга збірка оповідань американського майстра короткої прози, що вийшла українською в нашому видавництві. Якщо порівняти з попередньою — «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов», — то в цій Карвер відходить від абсолютного мінімалізму й дозволяє собі писати розлогіше та щедріше. «Собор» номінований на Пулітцерівську премію і вважається найкращою збіркою оповідань автора. Реймонд Карвер Собор УДК 82-3 К 21 Карвер Реймонд Собор / Реймонд Карвер ; пер. з англ. Юрія Паустовського. — Чернівці : Книги — ХХІ, 2022. — 208 с. ISBN 978-617-614-354-3 Усі права застережено. Жодну частину з цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва. CATHEDRAL Copyright © 1983, Raymond Carver Copyright renewed © 1989, Tess Gallagher All rights reserved © Книги — ХХІ, 2022, видання українською мовою © Юрій Паустовський, 2021, переклад © Анна Стьопіна, 2021 , обкладинка Усі права застережено ISBN 978-617-614-354-3 Зміст Пір’я 7 Будинок Шефа 30 Консервація 36 Купе 47 Маленька радість 58 Вітаміни 87 Обережно 105 Звідки я телефоную

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

А якщо ні — то посиджу трошки із заплющеними очима, поки ви не захочете лягати, — сказала вона. — Якщо захочеш спати, Роберте, то я тобі вже постелила. Це поряд із нашою кімнатою нагорі. Ми тебе проведемо, коли будеш готовий. І розбудіть мене, хлопці, якщо засну.

Вона договорила, заплющила очі й заснула.

Новини по телевізору закінчились. Я встав і перемкнув канал. Сів назад на диван. Шкода, що дружина вийшла з гри. Вона лежала головою на спинці дивана, з роззявленим ротом. І так повернулася, що халат сповз із ніг, оголивши соковите стегно. Я потягнувся рукою поправити халат, але раптом глянув на сліпого. Якого біса! І відкинув халат назад.

— Скажеш, як захочеш іще полуничного пирога, — сказав я.

— Обов’язково, — відповів він.

Я запитав:

— Ти втомився? Відвести тебе до ліжка? Покимариш?

— Поки ні, — сказав він. — Ні, я посиджу з тобою, старий. Якщо ти не проти. Я можу сидіти, доки ти не захочеш спати. Ми ж так і не побалакали. Правда? По-моєму, ми з нею монополізували весь вечір.

Він підняв бороду, опустив. Узяв цигарки й запальничку.

— Усе гаразд, — сказав я. — Дякую за компанію.

Якщо чесно, я справді був вдячний. Я щовечора накурювався й сидів скільки міг, доки не засинав. Навряд чи ми з дружиною хоч раз лягли спати одночасно. Коли я все ж засинав, мені снилося всяке дурне. Бувало, що прокидався від тих снів у поту, і серце вискакувало з грудей.

По телевізору показували щось про церкву й Середньовіччя. Нетипово для телебачення. Я хотів подивитися щось інше. Поклацав по інших каналах. Але там теж не було нічого цікавого. Коротше, я вибачився й перемкнув назад на перший канал.

— Старий, усе нормально, — сказав сліпий. — Мені ж однаково. Дивися що хочеш. Я постійно вчуся. Навчання — воно безкінечне. І сьогодні не завадить чогось повчитися. Вуха ж у мене нікуди не ділися, — сказав він.

Якийсь час ми помовчали. Він нахилився вперед, повернувши голову до мене, а праве вухо до телевізора. Не дуже приємно. Час від часу він кліпав. Час від часу прочісував пальцями бороду, ніби в задýмі про те, що розповідали в передачі.

На екрані групу чоловіків у чернечих сутанах мучили інші чоловіки в костюмах демонів і скелетів. На чортах були чортячі маски, роги й довгі хвости. Це видовисько було частиною маскараду. Англієць, який начитував текст за кадром, сказав, що таке організовують в Іспанії раз на рік. Я спробував пояснити сліпому, що відбувається.

— Скелети, — промовив він. — Скелети я знаю, — він кивнув.

По телевізору показали один собор. Потім довгим повільним планом показали інший. Зрештою картинка перескочила на той відомий собор у Парижі з кам’яними контрфорсами і шпилями до небес. Камера від’їхала, показуючи весь собор, який височів над горизонтом.