Дві примушували ґрунт тремтіти так, як зазвичай, коливання третьої вказували на малу масу і вагу. Четверта ж – якщо взагалі була якась четверта – спричиняла нерегулярні вібрації, слабкі, непевні. Ідр завмер, випростав і виставив над травою антени, вивчаючи рухи повітря.
Тремтіння ґрунту врешті просигналізувало те, на що Ідр чекав. Жертви розділилися. Одна, та найменша, лишилася позаду. А четверта, та невиразна, зникла. То був фальшивий сигнал, неправдиве відлуння. Ідр проігнорував його.
Мала здобич ще сильніше віддалилася від решти. Ґрунт затремтів сильніше. І ближче. Ідр випростав задні кінцівки, відштовхнувся і скочив.
Дівчинка пронизливо вереснула. Замість тікати, завмерла на місці. І безперервно кричала.
Відьми́н кинувся до неї, в стрибку добуваючи меча. І в ту ж хвилину зрозумів – щось не так. Його пошили в дурні.
Чоловік, що тягнув візка із хмизом, скрикнув і на очах Геральта підлетів на сажень догори, а кров бризнула з нього широким струменем, розбризкуючись довкола. Упав, аби в ту ж хвилину знову злетіти, на цей раз – двома шматками, з яких бухала кров. Вже не кричав. Тепер пронизливо кричала жінка, що, як і її донька, стояла завмерла і паралізована страхом.
Хоч не вірив, що вийде, відьми́н зміг її врятувати. Підскочив і штовхнув із зусиллям, відкидаючи забризкану кров’ю жінку з доріжки в ліс, у зарості папороті. І тут же зрозумів, що й тепер то був підступ. Фортель. Бо сіра, пласка, неймовірно швидка постать з безліччю ніг вже віддалялася від візка і першої жертви. Сунула в напрямку другої. До дівчинки, що й далі пищала. Геральт кинувся за нею.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу
Якби вона й далі стояла на місці, він не встиг би вчасно. Однак дівчинка виявила здоровий глузд і одчайдушно кинулася навтьоки. Сіра потвора все ж наздогнала б її швидко і без труднощів – наздогнала, вбила і повернулася б, щоб забити й жінку. Так і сталося б, якби там не було відьми́на.
Наздогнав чудовисько, скочив, притискаючи підбором одну із задніх кінцівок. Якби тут же не відскочив – утратив би ногу — сіре створіння вивернулося з неймовірною гнучкістю, а його серпоподібні клешні клацнули, схибивши на волосину. Поки відьми́н відновив рівновагу, чудовисько відштовхнулося від землі і напало. Геральт захистився рефлекторним, широким і досить хаотичним ударом меча, відштовхнув потвору. Не завдав йому жодних пошкоджень, але повернув собі ініціативу.
Підскочив, наздогнав, ударом навідліг розрубуючи панцир на плоских головогрудях. Поки ошелешена тварюка опам’яталася, другим ударом відьми́н відтяв їй ліве жвало. Потвора кинулася на нього, розмахуючи лапами, намагаючись буцнути його другим жвалом, як тур. Відьми́н відрубав йому й друге. Швидким зворотним ударом відбатував один з ногомацаків.






