І болісніше для нас, — він повів головою, ніби відганяв примару. — Коли вони створювали людину, закралася похибка, — він зробив паузу, ніби сам не вірив своїм словам. — Хто міг подумати, що худоба, фактично тварина зможе написати Біблію та «Поетику» Аристотеля. Раб, який пішов шляхом свого господаря і почав поневолювати інших. Тварина, майже неживий предмет, який, одначе, має душу.
Ми скопіювали їхню систему, ієрархію. Підвели під неї філософське підґрунтя. Але це були лише примарні спроби рабів скопіювати життя своїх господарів. Вони дали нам світ, слово. Створили нас.
— Що ж з енергією?
— З енергією дивна штука, — в його словах була зачудованість релігійного фанатика, який захоплено дивиться на неймовірно прекрасний захід сонця і називає його найважливішим доказом існування Бога. Юхим Євгенович надто довго мовчав, йому хотілося показати всю велич таємниці, яку він оберігав, певно, все життя. — Тут, мабуть, зійшлися два моменти. В нашій крові, в нашій природі є дрібка від Творців. Ми теж хижаки, ми поневолюємо та вбиваємо інших. Ми егоїстичні, марнославні, ми хочемо слави та безсмертя, — він розпалювався, з ненавистю випльовував слова. — Душа, ця похибка, системний збій, прагне щось творити, створювати, конструювати. Творці лише поєднали це прагнення безсмертя, присутнє у геніальних смертних, з випромінюванням душі.
— Але ж є дві енергії. Я сам бачив. Чиста, блакитна, та, що виникала під час обговорень. Друга з’явилася під час вистави, то була кислота, огидна нафта.
Юхим Євгенович мовчав. На обличчя падали світло і тіні решіток, розписуючи його дивним візерунком.
— Вони висмоктують енергію з кісток Великих мертвих. Це для них — буденний харч, що стікається сюди з усього світу. Енергія, що підтримує вічність безсмертних людей і спокій Творців, — Юхим Євгенович хотів сказати ще щось, віддаляючи мить, коли доведеться казати найгірше, — це плата, яку ми платимо за знання. Занурюючись у тіло світової культури, ти черпаєш знання і натхнення. Але Великі мертві черпають із тебе енергію. Це відбувається по краплині щомиті, скрізь. Ми всі — худоба. І кожного разу, коли душа прагне прекрасного або тобі потрібні знання, ти платиш данину. Краплина за краплиною енергія стікає з тебе. Їхні думки, сюжети, концепції вірусами поселяються в нас, проростають і паразитами вигризають ізсередини.
— А якщо я ніколи, приміром, не читатиму книжок і культура вся мені до дупи?!
Я не побачив його посмішки. Радше відчув її.
— Лишаються релігія, телебачення, реклама, секс. Це все — єдина система, що харчується нами.
Під ногами здригнулася темрява, ніби велетень перевернувся з боку на бік.
Я не вірю, що правда може бути такою.
— А Терновці?
— Терновці — то лише капличка, точка збирання енергії, яких десятки по всьому світу.






