ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Перед вами друга збірка оповідань американського майстра короткої прози, що вийшла українською в нашому видавництві. Якщо порівняти з попередньою — «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов», — то в цій Карвер відходить від абсолютного мінімалізму й дозволяє собі писати розлогіше та щедріше. «Собор» номінований на Пулітцерівську премію і вважається найкращою збіркою оповідань автора. Собор Реймонд Карвер Перед вами друга збірка оповідань американського майстра короткої прози, що вийшла українською в нашому видавництві. Якщо порівняти з попередньою — «Про що ми говоримо, коли говоримо про любов», — то в цій Карвер відходить від абсолютного мінімалізму й дозволяє собі писати розлогіше та щедріше. «Собор» номінований на Пулітцерівську премію і вважається найкращою збіркою оповідань автора. Реймонд Карвер Собор УДК 82-3 К 21 Карвер Реймонд Собор / Реймонд Карвер ; пер. з англ. Юрія Паустовського. — Чернівці : Книги — ХХІ, 2022. — 208 с. ISBN 978-617-614-354-3 Усі права застережено. Жодну частину з цього видання не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без письмового дозволу видавництва. CATHEDRAL Copyright © 1983, Raymond Carver Copyright renewed © 1989, Tess Gallagher All rights reserved © Книги — ХХІ, 2022, видання українською мовою © Юрій Паустовський, 2021, переклад © Анна Стьопіна, 2021 , обкладинка Усі права застережено ISBN 978-617-614-354-3 Зміст Пір’я 7 Будинок Шефа 30 Консервація 36 Купе 47 Маленька радість 58 Вітаміни 87 Обережно 105 Звідки я телефоную

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

Як гадаєш, що з нами тепер буде?

Сенді з чоловіком сиділи за столом, пили віскі та їли цукерки. Обговорювали, що ще він міг би робити, крім покривання чужих дахів. Але придумати нічого не могли.

— Щось знайдеться, — сказала Сенді. Хотіла його підбадьорити. Але їй теж було страшно.

Зрештою він сказав, що з цим треба переспати. Так і зробив. Увечері він постелив собі на дивані й саме там відтоді спав щоночі.

Наступного дня після скорочення треба було розібратися з виплатами по безробіттю. Він поїхав у місто заповнити папери й розпитати про іншу роботу. Та в його сфері, як і в будь-якій іншій, жодних вакансій не було. У нього на обличчі аж піт виступив, коли описував Сенді, який там був натовп. Того вечора він повернувся на своє диванне місце. Там він проводив увесь свій час, ніби, думала вона, це саме те, чим він тепер займається, відколи втратив роботу. Подеколи йому доводилося кудись ходити, обговорювати можливу роботу, і що два тижні він мав щось підписувати, щоб отримати свою допомогу по безробіттю.

Решту часу він лежав на дивані. «Він уже

живе

там, — думалося Сенді. —

Живе

у вітальні». Інколи він переглядав журнали, які вона приносила додому з продуктового магазину; і частенько вона, повернувшись додому, бачила, що він дивиться у велику книжку, яку вона отримала бонусом за вступ до книжкового клубу — називалася «Таємниці минулого». Перед собою він обома руками тримав книгу, схиливши голову над сторінками, ніби дуже зачитався.

Та згодом вона помітила, що він не просувався вперед; він залишався на тому ж місці — десь на другому розділі, прикинула вона. Одного разу Сенді взяла книжку й відкрила на закладці. Там було про людину, знайдену в Нідерландах: дві тисячі років вона пролежала у торф’яному болоті. На одній сторінці була фотографія. Чоловік із нахмуреним лобом, але блаженним виразом обличчя. У шкіряній шапочці, лежить на боці. Руки і ноги зморщені, а взагалі — у нього не такий і жахливий вигляд. Вона ще трохи почитала й поклала книжку на місце.

Чоловік тримав книжку на відстані витягнутої руки, на журнальному столику, який стояв перед диваном. Клятий диван! Їй не хотілося навіть сидіти на ньому. Вона не могла уявити собі, щоб вони ще коли-небудь займалися на ньому коханням.

Газети приносили щодня. Він читав їх від першої сторінки до останньої. Вона бачила, як він читає все, аж до некрологів і температури в найбільших містах, навіть розділ «Ділові новини», де розповідається про злиття компаній і процентні ставки. Вранці він уставав раніше за неї і йшов у ванну. Потім вмикав телевізор і робив каву. В ту пору дня він здавався радісним і енергійним. Але доки вона не пішла на роботу, він займав своє місце на дивані й уже дивився телевізор. Здебільшого він точно так само дивився телевізор, коли вона поверталася.