Добулася до суходолу? Але чи можу я сказати, що хтось мені допоміг? Те, що вбиває стосунки між двома людьми, — це відсутність справжніх викликів, відчуття, що у світі немає для тебе нічого нового. Ми повинні й далі надсилати одне одному сюрпризи.
Усе починається з великого свята. Приходять друзі, священик говорить проповідь, яку він повторював у сотнях будинків під час вінчання, нагадуючи, наприклад, про те, що дім треба будувати на скельному ґрунті, а не на піску. Гості кидають у нас рисом, а ми кидаємо букет квітів, самотні жінки потай нам заздрять; одружені знають, що ми виходимо на дорогу, зовсім не схожу на ті, про які читали в казках.
А потім потроху виникає реальність, але ми її не приймаємо. Хочемо, щоб наш партнер залишався
точно
тією самою особою, з якою ми стояли перед вівтарем і з якою обмінялися шлюбними обіцянками. Так, ніби ми можемо зупинити час.
Не можемо. І не повинні. Знання й досвід не змінюють людину. Час не змінює людину. Єдина річ, яка нас змінює, — це любов. Поки я летіла в повітрі, я зрозуміла, що любов до життя, до всесвіту могутніша, аніж будь до чого.
Мені пригадалася проповідь, яку невідомий молодий пастор написав у дев’ятнадцятому сторіччі, аналізуючи послання святого Павла до коринтян і різні обличчя, що відкриває любов. Він показує, що багато духовних текстів, які ми сьогодні знаходимо, спрямовані лише на частину людей.
Вони говорять про Мир, але не говорять про Життя.
Вони говорять про Віру, але не говорять про Любов.
Вони говорять про Справедливість, але не згадують про Одкровення, як те, яке я зробила, коли стрибнула в безодню в Інтерлакені, і воно допомогло мені вибратися з чорної ями, яку я сама викопала у своїй душі.
Мені завжди було очевидно, що Справжня Любов може змагатися з будь-якою іншою любов’ю на цьому світі. Коли ми віддаємо все, нам нема чого втрачати. І тоді зникають страх, ревнощі, нудьга й рутина й залишається тільки світло порожнечі, яке нас не лякає, а наближає одне до одного. Світло, яке завжди змінюється, і саме це робить його гарним, сповненим сюрпризів — не завжди тих, на які ми сподіваємося, але тих, із якими нам щастить співжити.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу
Любити щедро означає жити щедро.
Любити вічно означає жити вічно. Життя Вічне спрямоване на Любов.
Чому ми прагнемо жити вічно? Бо хочемо жити з людиною, яка є з нами поруч. Бо ми не хочемо розлучатися з тим, хто заслуговує на нашу любов і хто вміє любити нас так, як ми того заслуговуємо.
Бо жити — це любити.
Бо навіть любов до тварини, яка заслуговує на те, щоб її любили, може виправдати життя людського створіння. Якщо воно не прив’язане до життя любов’ю, то для нього зникає будь-яка причина жити.
Знайдімо насамперед Любов, а все інше приєднається до неї.






