ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Адюльтер Пауло Коельйо О Маріє, зачата без гріха, молися за нас, тих, котрі звертаються до тебе. Амінь. Іди туди, де води глибші. Лука, 5:4 Щоранку, коли я розплющую очі на так званий новий день, мене опановує бажання знову заплющити їх і не підводитися з ліжка. Але підводитися треба. У мене чудовий чоловік, глибоко в мене закоханий, який володіє значним фондом капіталовкладень і щороку — навіть усупереч своєму бажанню — фігурує в списку трьохсот найбагатших людей Швейцарії, що публікується на сторінках часопису «Підсумки». Я маю двох синів, які становлять «сенс мого життя» (так кажуть мої подруги). Щоранку я повинна напоїти їх кавою й відвести до школи, — за п’ять хвилин пішої ходи від нашої домівки, — де вони навчаються за повною програмою, дозволяючи мені працювати й розпоряджатися своїм часом. Після уроків філіппінська доглядальниця опікується ними доти, доки мій чоловік і я повернемося додому. Мені подобається моя служба. Я журналістка й працюю в поважній газеті, яку можна прочитати на всіх перехрестях Женеви, де ми живемо. Раз на рік я вирушаю на вакації разом з усією родиною, переважно в райські місцевості з чудовими пляжами, в «екзотичні» міста з убогим населенням, яке спонукає нас почуватися ще багатшими, привілейованими й облагодіяними життям. Я досі не відрекомендувалася. Зроблю це з великою приємністю. Мене звати Лінда. Маю тридцять один рік віку, один метр сімдесят п’ять сантиметрів зросту, шістдесят вісім кілограмів ваги і вдягаюся в найкраще вбрання, яке можна купити за гроші (завдяки безмежній щедрості мого чоловіка). Розбуджую бажання в чоловіків і заздрість у жінок. Проте щоранку, коли розплющую очі й дивлюся на цей ідеальний світ, про який усі мріють, та мало кому вдається завоювати його, я знаю, що день буде для мене катастрофою. До початку цього ро

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

Добулася до суходолу? Але чи можу я сказати, що хтось мені допоміг? Те, що вбиває стосунки між двома людьми, — це відсутність справжніх викликів, відчуття, що у світі немає для тебе нічого нового. Ми повинні й далі надсилати одне одному сюрпризи.

Усе починається з великого свята. Приходять друзі, священик говорить проповідь, яку він повторював у сотнях будинків під час вінчання, нагадуючи, наприклад, про те, що дім треба будувати на скельному ґрунті, а не на піску. Гості кидають у нас рисом, а ми кидаємо букет квітів, самотні жінки потай нам заздрять; одружені знають, що ми виходимо на дорогу, зовсім не схожу на ті, про які читали в казках.

А потім потроху виникає реальність, але ми її не приймаємо. Хочемо, щоб наш партнер залишався

точно

тією самою особою, з якою ми стояли перед вівтарем і з якою обмінялися шлюбними обіцянками. Так, ніби ми можемо зупинити час.

Не можемо. І не повинні. Знання й досвід не змінюють людину. Час не змінює людину. Єдина річ, яка нас змінює, — це любов. Поки я летіла в повітрі, я зрозуміла, що любов до життя, до всесвіту могутніша, аніж будь до чого.

Мені пригадалася проповідь, яку невідомий молодий пастор написав у дев’ятнадцятому сторіччі, аналізуючи послання святого Павла до коринтян і різні обличчя, що відкриває любов. Він показує, що багато духовних текстів, які ми сьогодні знаходимо, спрямовані лише на частину людей.

Вони говорять про Мир, але не говорять про Життя.

Вони говорять про Віру, але не говорять про Любов.

Вони говорять про Справедливість, але не згадують про Одкровення, як те, яке я зробила, коли стрибнула в безодню в Інтерлакені, і воно допомогло мені вибратися з чорної ями, яку я сама викопала у своїй душі.

Мені завжди було очевидно, що Справжня Любов може змагатися з будь-якою іншою любов’ю на цьому світі. Коли ми віддаємо все, нам нема чого втрачати. І тоді зникають страх, ревнощі, нудьга й рутина й залишається тільки світло порожнечі, яке нас не лякає, а наближає одне до одного. Світло, яке завжди змінюється, і саме це робить його гарним, сповненим сюрпризів — не завжди тих, на які ми сподіваємося, але тих, із якими нам щастить співжити.

Читать дальше

Конец ознакомительного отрывка

Купить книгу

Любити щедро означає жити щедро.

Любити вічно означає жити вічно. Життя Вічне спрямоване на Любов.

Чому ми прагнемо жити вічно? Бо хочемо жити з людиною, яка є з нами поруч. Бо ми не хочемо розлучатися з тим, хто заслуговує на нашу любов і хто вміє любити нас так, як ми того заслуговуємо.

Бо жити — це любити.

Бо навіть любов до тварини, яка заслуговує на те, щоб її любили, може виправдати життя людського створіння. Якщо воно не прив’язане до життя любов’ю, то для нього зникає будь-яка причина жити.

Знайдімо насамперед Любов, а все інше приєднається до неї.