ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Адюльтер Пауло Коельйо О Маріє, зачата без гріха, молися за нас, тих, котрі звертаються до тебе. Амінь. Іди туди, де води глибші. Лука, 5:4 Щоранку, коли я розплющую очі на так званий новий день, мене опановує бажання знову заплющити їх і не підводитися з ліжка. Але підводитися треба. У мене чудовий чоловік, глибоко в мене закоханий, який володіє значним фондом капіталовкладень і щороку — навіть усупереч своєму бажанню — фігурує в списку трьохсот найбагатших людей Швейцарії, що публікується на сторінках часопису «Підсумки». Я маю двох синів, які становлять «сенс мого життя» (так кажуть мої подруги). Щоранку я повинна напоїти їх кавою й відвести до школи, — за п’ять хвилин пішої ходи від нашої домівки, — де вони навчаються за повною програмою, дозволяючи мені працювати й розпоряджатися своїм часом. Після уроків філіппінська доглядальниця опікується ними доти, доки мій чоловік і я повернемося додому. Мені подобається моя служба. Я журналістка й працюю в поважній газеті, яку можна прочитати на всіх перехрестях Женеви, де ми живемо. Раз на рік я вирушаю на вакації разом з усією родиною, переважно в райські місцевості з чудовими пляжами, в «екзотичні» міста з убогим населенням, яке спонукає нас почуватися ще багатшими, привілейованими й облагодіяними життям. Я досі не відрекомендувалася. Зроблю це з великою приємністю. Мене звати Лінда. Маю тридцять один рік віку, один метр сімдесят п’ять сантиметрів зросту, шістдесят вісім кілограмів ваги і вдягаюся в найкраще вбрання, яке можна купити за гроші (завдяки безмежній щедрості мого чоловіка). Розбуджую бажання в чоловіків і заздрість у жінок. Проте щоранку, коли розплющую очі й дивлюся на цей ідеальний світ, про який усі мріють, та мало кому вдається завоювати його, я знаю, що день буде для мене катастрофою. До початку цього ро

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

За десять років шлюбу я спізнала майже всі радощі, які може мати жінка, і пережила страждання, на які не заслуговувала. Але навіть так, якщо подивитися на моє минуле, то можна помітити дуже мало хвилин, — переважно дуже коротких, — коли я могла створити вбогу імітацію того, що вважаю Справжньою Любов’ю: коли я бачила, як народжувалися мої діти, коли я відчувала руки свого чоловіка у своїх руках, дивлячись на Альпи або на велетенський Водограй на озері Леман. Але саме такі миті виправдовують моє існування, бо вони дають мені силу рухатися вперед і звеселяють мої дні, хоч би як я намагалася наповнити їх смутком.

Я підходжу до вікна й дивлюся на місто за шибками. Сніг, який обіцяли, так і не випав. Але навіть за таких обставин я думаю, що це один із найромантичніших святвечорів, які я пережила, бо я помирала, а Любов мене воскресила. Любов — єдина річ, яка залишиться, коли сама людська раса зникне з лиця Землі.

Любов. Мої очі наповнюються слізьми радості. Ніхто не здатен примусити себе любити й ніхто не здатен примусити до цього іншу людину. Усе, що можна зробити, — це дивитися на Любов, сповнюватися до неї пристрастю й наслідувати її.

Не існує іншого способу полюбити, і в цьому немає ніякої таємниці. Ми любимо інших, ми любимо самі себе, любимо наших ворогів, і завдяки цьому в нашому житті ніколи нічого не бракуватиме. Іноді варто увімкнути телевізор і дивитися на те, що відбувається у світі, бо якщо в кожній із цих трагедій існуватиме бодай трохи любові, ми прийдемо до спасіння, бо Любов породжує більше Любові.

Той, хто вміє любити, любить Істину, радіє з Істиною, не боїться її, бо рано чи пізно вона спокутує все.

Шукай Істину з чистим смиренним розумом, без упереджень і без нетерпимості — і будеш задоволений тим, що знайдеш.

Можливо, слово

щирість

не є найкращим, щоб пояснити цю характеристику Любові, але мені не пощастило знайти якесь інше. Я говорю не про ту щирість, яка принижує ближнього. Справжня Любов полягає не в тому, щоб показувати іншим їхню слабкість, а в тому, щоб надавати їм, коли треба, допомогу й радіти, бачачи, як покращуються речі, про які говорили інші.

Я з ніжністю думаю про Жакоба й Маріанну. Може, вони цього й не хотіли, але, по суті, допомогли мені повернутися до свого чоловіка й до своєї родини. Я сподіваюся, вони будуть щасливими в останню ніч року, що минає. І ці події допоможуть їм стати ближчими одне до одного.

То, може, я намагаюся виправдати свій адюльтер? Ні. Я шукала Істину, і я її знайшла. Сподіваюся, так буде з усіма, хто матиме такий досвід, який мала я.

Вони навчаться любити краще.

Такою має бути наша мета у світі — навчитися любити.

Життя пропонує нам тисячі нагод для такої науки. Кожен чоловік і кожна жінка щодня у своєму житті мають добру нагоду віддатися Любові.