ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Химера Михайло Масютко Хочу я на мертвому папері Передати полум'я думок, Мрій моїх розгнузданий критерій Під тягою фатуму не вмовк. Виданням цієї книжки до нас зі своєю пережитою-перестражденною Правдою приходить Михайло Масютко. Його ім’я, як і літературні праці, нині більше знані поза Україною. А його Українська Батьківщина, за яку він терпів і страждав у таборах Колими і Мордовії, а згодом під чужим кривавим прапором пройшов від осоружної Колими аж до Берліна, мусить знати правду про сподвижницьке і гідне життя свого сина. Можливо, найбільше шанувати і гордитися Михайлом Масютком мало б його рідне село Чаплинка на Херсонщині, де він народився 18 листопада 1918 року. Мати його була вчителькою, а батько працював регентом при церкві. Саме через фах батька почалися проблеми з владою. Лише коли батько покинув працю в церкві й почав працювати керівником сільського хору, родині вдалось уникнути репресій. На початку 30—тих, побоюючись можливих репресій і голоду, родина переїхала до містечка Олешки (нині Цюрюпінськ). Тут їх застав голод. Вони опухали, як і інші односельці, та не померли. Щоб урятувати дітей і дружину від голоду, батько пішов до Криму' в надії дістати хліба. Дружина зшила йому спеціальну вузеньку торбину, в яку батько насипав борошна, підперезався нею, щоб привезти дітям хліба. Під час переходу Перекопа, торбину знайшли й відібрали. Тоді, рятуючись від голоду батьки з молодшим сином Вадимом втекли до Криму, де голоду не було. Михайло, середній син Масютків (найстарший, Сергій, на той час уже навчався в Херсоні), закінчивши в Олешках семирічку, пішов далі вчитися на робітничий факультет Херсонського педінституту. Тут щоденною мискою гарячої страви, яку видавали студентам, рятувався від голоду. Михайло Масютко 1934 року вступив на історико-філологічний факульте

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

Саме там написав найбільшу працю — мемуарну поему «В полоні зла». У Дніпрянах, без права виїзду й під пильним наглядом агентів КҐБ, Масютко прожив тридцять років, до розвалу Радянського Союзу

У вересні 2001 року, на 83—му році життя, Михайло Масютко змушений був покинути рідну домівку в Дніпрянах і переїхати з дружиною до її родини до Луцька.

У день свого народження, 18 листопада 2001 року, Михайло Масютко відійшов до вічності, залишивши нам Правду про пережите.

Доля Михайла Масютка співзвучна з трагічною долею України новітнього сторіччя. Через життя цієї людини і все написане ним, відкривається правда про початок більшовицького розбою на нашій землі. Як вони «господарили», як нас ненавиділи і нищили, як скаженіли, коли ставали комуністами чи комсомольцями, заохочувані партією та її вождями. Як знущалися і нищили невинних людей, маючи за плечима партію і абсолютну безкарність…

Читать дальше

Хочеш знати історію, мусиш сам її дослідити, хочеш знати правду — мусиш сам її шукати в історії, житті, книжках.

З написаного Михайлом Масютком читачі можуть пережити звитяжну і тривожну епоху 60—тих. Національна романтика суспільної думки і такі молоді її сподвижники: В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, брати Горині, Михайло Косів, Василь Симоненко, Василь Стус. Якими вони були тоді, хто з них тримався правди до кінця, а хто губився в тенетах зла. Докладні описи судових процесів тих часів з поданням достовірних фактів: прізвищ, імен, точних дат. Підсудні, свідки, інформатори-сексоти, працівники КҐБ, професори, вчені і прості люди, — як себе поводили тоді на закритих судах і які свідчення давали у кабінетах слідчих КҐБ, про що думали тоді, чого прагнули…

У архіві Михайла Масютка — ціла низка недрукованих публіцистичних статей та літературознавчих досліджень, оповідання для дітей, драматичні твори та оповідання, поезія — чекають своїх правдивих видавців і читачів, щоб «добути правду, завалені кривдою…»

Михайлина Маїк

Це діялось тоді, коли була суцільна колективізація. Заможних селян вивозили на Сибір, а незаможних і «середняків» записували у колгоспи.

Моє рідне село Чаплинка славне тим, що заселене воно було за цариці Катерини турбаївцями, козаками з полтавського села Турбаї, котре не піддалося покріпаченню. Славне село Чаплинка ще й тим, що воно є батьківщиною відомого українського драматурга Миколи Куліша.

Ото ж це було тоді, коли йшла суцільна колективізація, заможних селян комуністи вивозили на Сибір, а з решти селян створювали колгоспи.