Саме там написав найбільшу працю — мемуарну поему «В полоні зла». У Дніпрянах, без права виїзду й під пильним наглядом агентів КҐБ, Масютко прожив тридцять років, до розвалу Радянського Союзу
У вересні 2001 року, на 83—му році життя, Михайло Масютко змушений був покинути рідну домівку в Дніпрянах і переїхати з дружиною до її родини до Луцька.
У день свого народження, 18 листопада 2001 року, Михайло Масютко відійшов до вічності, залишивши нам Правду про пережите.
Доля Михайла Масютка співзвучна з трагічною долею України новітнього сторіччя. Через життя цієї людини і все написане ним, відкривається правда про початок більшовицького розбою на нашій землі. Як вони «господарили», як нас ненавиділи і нищили, як скаженіли, коли ставали комуністами чи комсомольцями, заохочувані партією та її вождями. Як знущалися і нищили невинних людей, маючи за плечима партію і абсолютну безкарність…
Читать дальше
Хочеш знати історію, мусиш сам її дослідити, хочеш знати правду — мусиш сам її шукати в історії, житті, книжках.
З написаного Михайлом Масютком читачі можуть пережити звитяжну і тривожну епоху 60—тих. Національна романтика суспільної думки і такі молоді її сподвижники: В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, брати Горині, Михайло Косів, Василь Симоненко, Василь Стус. Якими вони були тоді, хто з них тримався правди до кінця, а хто губився в тенетах зла. Докладні описи судових процесів тих часів з поданням достовірних фактів: прізвищ, імен, точних дат. Підсудні, свідки, інформатори-сексоти, працівники КҐБ, професори, вчені і прості люди, — як себе поводили тоді на закритих судах і які свідчення давали у кабінетах слідчих КҐБ, про що думали тоді, чого прагнули…
У архіві Михайла Масютка — ціла низка недрукованих публіцистичних статей та літературознавчих досліджень, оповідання для дітей, драматичні твори та оповідання, поезія — чекають своїх правдивих видавців і читачів, щоб «добути правду, завалені кривдою…»
Михайлина Маїк
Це діялось тоді, коли була суцільна колективізація. Заможних селян вивозили на Сибір, а незаможних і «середняків» записували у колгоспи.
Моє рідне село Чаплинка славне тим, що заселене воно було за цариці Катерини турбаївцями, козаками з полтавського села Турбаї, котре не піддалося покріпаченню. Славне село Чаплинка ще й тим, що воно є батьківщиною відомого українського драматурга Миколи Куліша.
Ото ж це було тоді, коли йшла суцільна колективізація, заможних селян комуністи вивозили на Сибір, а з решти селян створювали колгоспи.






