Химера
Михайло Масютко
Хочу я на мертвому папері
Передати полум'я думок,
Мрій моїх розгнузданий критерій
Під тягою фатуму не вмовк.
Виданням цієї книжки до нас зі своєю пережитою-перестражденною Правдою приходить Михайло Масютко.
Його ім’я, як і літературні праці, нині більше знані поза Україною. А його Українська Батьківщина, за яку він терпів і страждав у таборах Колими і Мордовії, а згодом під чужим кривавим прапором пройшов від осоружної Колими аж до Берліна, мусить знати правду про сподвижницьке і гідне життя свого сина.
Можливо, найбільше шанувати і гордитися Михайлом Масютком мало б його рідне село Чаплинка на Херсонщині, де він народився 18 листопада 1918 року. Мати його була вчителькою, а батько працював регентом при церкві. Саме через фах батька почалися проблеми з владою. Лише коли батько покинув працю в церкві й почав працювати керівником сільського хору, родині вдалось уникнути репресій.
На початку 30—тих, побоюючись можливих репресій і голоду, родина переїхала до містечка Олешки (нині Цюрюпінськ). Тут їх застав голод. Вони опухали, як і інші односельці, та не померли. Щоб урятувати дітей і дружину від голоду, батько пішов до Криму' в надії дістати хліба. Дружина зшила йому спеціальну вузеньку торбину, в яку батько насипав борошна, підперезався нею, щоб привезти дітям хліба. Під час переходу Перекопа, торбину знайшли й відібрали. Тоді, рятуючись від голоду батьки з молодшим сином Вадимом втекли до Криму, де голоду не було. Михайло, середній син Масютків (найстарший, Сергій, на той час уже навчався в Херсоні), закінчивши в Олешках семирічку, пішов далі вчитися на робітничий факультет Херсонського педінституту. Тут щоденною мискою гарячої страви, яку видавали студентам, рятувався від голоду.
Михайло Масютко 1934 року вступив на історико-філологічний факультет Запорізького педагогічного інституту. Провчився там два роки. Якось у розмові з іншими студентами згадав про недавно пережитий голод і його вигнали з інституту.
Доля Михайла Масютка провадила його все далі, по рідній, нівеченій Україні. Він 1936 року працював учителем української мови і літератури у Володар-Волинському районі на Житомирщині. За рік, 1937 року, його схопили під час облави на київському вокзалі. Михайло Масютко приїхав до Києва з позиченими грошима купити собі одежину, бо не мав у чому ходити до школи…
Михайла засудили на п’ять років, звинувативши в контрреволюційній пропаганді. Йому не було й дев’ятнадцяти… Мати писала до уряду прохання переглянути справу. Після чергових змін «у верхах» сталися деякі послаблення режиму і справу переглянули. Михайла звільнили й реалібітували, та повернутися додому не дозволяли.






