Інші відомі війни — 1228, 1235, 1254, 1268 років; але ворожнеча між цими тосканськими містами точилась майже постійно.
Рейментар — воєначальник, командир.
Рустіко — ім'я, яке часто давали монахам та схимникам.
Капса (або Гафса) — місто у Тунісі.
Фіваїдська пустиня — місце, облюбоване схимниками у Єгипті.
«
Діоней і Ф'яметта виспівували собі про лицаря Гвільєма та мадам де Вержі…
» — Лицар Гвільєм — славетний провансальский трубадур XIII ст., що кохався з дружиною свого сеньйора, графа Руссільйонського, який убив його і примусив невірну дружину з'їсти серце її коханого. Мадам де Вержі — героїня французького рицарського роману; пізніше її ім'я було пов'язане з історією відомого французького трувера де Кусі, що нібито заповідав, гинучи в хрестовому поході, послати своє набальзамоване серце коханій, чоловік якої примусив її те серце з'їсти. Мотив «з'їденого серця» був дуже поширений у середньовічній куртуазній літературі.
Читать дальше
Філіппо Бальдуччі — Бальдуччі — відома міщанська родина у Флоренції, члени якої працювали у банку Барді, де свого часу був зайнятий і Боккаччо.
Гора Азінайська — гора поруч з Флоренцією, більше відома під назвою Сенаріо. Тут у печерах раніше жили схимники.
Гвідо Кавальканті (1259–1300) — італійський поет і філософ, друг Данте.
Чіно із Пістойї (1270–1336) — юрист і ліричний поет, був знайомий з Данте.
Танкред, князь Салернський — вигаданий персонаж, навіяний спогадами про норманський період Салерно, так само, як і Гвіскардо. Але подібні імена зустрічались серед князів Салерно і володарів Капуї.
«
…без вагання з'єднаю при твоїй помочі мою душу з тією, що ти їй, серце, так вірно служило!
» — згідно з середньовічними уявленнями, душа людини містилася в крові, а отже і у серці.
Імола — містечко трохи південніше від Болоньї.
Берто делла Масса — брехливий і розпусний чоловік, чиє ім'я стало уособленням лицемірства.
«
…махнув із горя в Венецію, те утечище всякого непотребу…
» — уїдливість Боккаччо до Венеції та венеціанців пояснюється історичним суперництвом між Флоренцією і Венецією, підсиленим тим, що флорентійці підтримували добрі стосунки з заклятим ворогом Венеції — Генуєю.
«
…постригся в ченці-мінорити, нарікшися отцем Альбертом.
» — ймовірніше усього він служив у найбільш відомому францисканському монастирі Венеції де Фрарі.
Франціск Ассізький (1182–1226) — проповідник і поет, засновник чернечого ордену францисканців.
Монна Лізетта з роду Квірінів — рід Квіріно був одним з найдавніших у Венеції.
Міст Ріальто — на одному з найважливіших островів Венеції, ім'я якого він носить. Дім Лізетти містився саме навпроти нього, там де зараз знаходиться рибний ринок.
Нінетта, Мадлена, Бертелла, Фолько і Угетто — ці імена покликані відтворити провансальський колорит оповідки.






