ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Зачинається книга, іменована Декамерон, [1] «Декамерон» — грецькою мовою означає «десятиденник». Назва пародіює відомий в добу середньовіччя твір Св. Амброзія «Гексамерон» — «шестиденник» — в якому йдеться про створення світу за шість днів. Дані коментарі є поширенням і доповненням перекладацьких коментарів до українського видання «Декамерону» 1964 року, видавництво «Дніпро», Київ. Крім цього, використовувались також коментарі групи авторів до італійського видання (G.Boccaccio, Decameron, a cura di Vittore Branca, 2w., Torino, Einaudi, 1992), коментарі Н. Б. Томашевського до видання твору російською мовою (Дж. Боккаччо, «Декамерон», Кишинев, Штиица, 1992. — С. 583–599) і енциклопедичний довідник Italia, Novara, De Agostini, 1989. прозвана Принц Галеотто, [2] Принц Галеотто — персонаж легенд про лицарів Круглого столу, посередник між Ланцелотом та його коханою Джіневрою, дружиною короля Артура. Ймовірно, автор так назвав свій твір, щоб підкреслити власне бажання прислужитися прекрасним дамам порадою і розрадою. в якій міститься сто оповідок, що розказали за десять день семеро дам і троє кавалерів Спочувати чужому горю — притаманна людям річ; усім воно пристало, а найпаче тим, що самі утіхи потребували і в інших її знаходили. Як хто коли шукав того спочуття і мав із нього радість і одраду, то і я того десятка. З первого-бо молоду мого та й до сього часу палав я високою і шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило; [3] « …палав я високою, шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило… » — натяк на пристрасть Боккаччо — за походженням купця і міщанина — до дівчини шляхетного роду, Марії Аквінської (Ф'ямметти) — позашлюбної дочки Неаполітанського короля Роберта Анжуйського. Ця напівавтобіографічна деталь цілком відпові

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

Кандія — найбільше місто Кріту.

Джербіно — ім'я ймовірно походить від назви островів — Isole Gerbe — за які змагалися два королівства.

«

Гвільєльмо Другий, король Сицилії, мав… двох дітей — сина Руджієрі та дочку Костанцію.

» — насправді Гвільєльмо II Добрий, король Сицилії з 1166 по 1189, син Гвільєльма І Злого, не мав дітей: Руджієрі і Костанца були його дядьком і тіткою.

Голдувати — бути в васальській залежності від когось.

«

…як показано йому рукавицю, сказав, що вона тут ні до чого, бо соколів немає…

» — мисливських соколів пускали на здобич з руки, захищеної рукавицею.

Сан-Джіміньяно — містечко поруч зі Сієною, що славилось своєю вовною. Цікавий історичний збіг: санджіміньянські купці Ардінгеллі переселяються з Мессіни (де була значна колонія санджіміньянців) до Неаполя, як і брати Ізабетти.

«

…кущ прегарних салернських васильків.

» — такого сорту в дійсності не існує. Однак, з 11 сортів є один, що в перекладі з арабської означає «головний, черепний». Ймовірно, він теж був відомий у Італії, і Боккаччо напряму пов'язав назву рослини із сюжетом новели.

Брешія — місто на півночі Італії.

Мессер Негро дa Понте Карраро — видозмінене від Понте Каралі, або Понкарале, брешанської родини, відомої також і у Флоренції.

«

Щоб же ніяка сила, опріч смерті, не змогла їх розлучити, молодята взяли потаємне шлюб.

» — Габріотто і Андреола — майже попередники славнозвісних Ромео і Джульєтти.

Сан-Галло — церква, монастир і лікарня, що містились за однойменними воротами Флоренції.

Ладжіна — скорочено-пестливе від Аделаїда, Аделаджа.

Пуччіно — скорочене від Якопо «Якопуччо» Якопуччіно.

Сіг'єрі — багаті флорентійські купці.

«

…одного звали Гвільєм із Россільйону, а другого — Гвільєм із Кабестану. Обидва вони були… між собою великі друзі…

» — насправді Гвільєм із Кабестану (область у східних Піренеях) був не другом, а васалом Гвільєма із Россільйону.

Маццео делла Монтанья — або Маттео Сельватіко, придворний лікар неаполітанського короля Роберта, якому Маццео присвятив у 1317 році велику медичну енциклопедію. Помер в поважному віці після 1342 року.

Читать дальше

Руджієрі да Єролі (точніше, д'Аєролі, за назвою земельних володінь) — справжнє прізвище його Мелі або Меле; після довгих літ злодійства очолив загін розбійників, який «діяв» у перші роки правління королеви Джованни.

Амальфі — містечко на узбережжі Тірренського моря поруч з Салерно.

Унція — золота монета, що була в обігу в Неаполітанському королівстві і дорівнювала за вартістю флорентійському флорину.