ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Зачинається книга, іменована Декамерон, [1] «Декамерон» — грецькою мовою означає «десятиденник». Назва пародіює відомий в добу середньовіччя твір Св. Амброзія «Гексамерон» — «шестиденник» — в якому йдеться про створення світу за шість днів. Дані коментарі є поширенням і доповненням перекладацьких коментарів до українського видання «Декамерону» 1964 року, видавництво «Дніпро», Київ. Крім цього, використовувались також коментарі групи авторів до італійського видання (G.Boccaccio, Decameron, a cura di Vittore Branca, 2w., Torino, Einaudi, 1992), коментарі Н. Б. Томашевського до видання твору російською мовою (Дж. Боккаччо, «Декамерон», Кишинев, Штиица, 1992. — С. 583–599) і енциклопедичний довідник Italia, Novara, De Agostini, 1989. прозвана Принц Галеотто, [2] Принц Галеотто — персонаж легенд про лицарів Круглого столу, посередник між Ланцелотом та його коханою Джіневрою, дружиною короля Артура. Ймовірно, автор так назвав свій твір, щоб підкреслити власне бажання прислужитися прекрасним дамам порадою і розрадою. в якій міститься сто оповідок, що розказали за десять день семеро дам і троє кавалерів Спочувати чужому горю — притаманна людям річ; усім воно пристало, а найпаче тим, що самі утіхи потребували і в інших її знаходили. Як хто коли шукав того спочуття і мав із нього радість і одраду, то і я того десятка. З первого-бо молоду мого та й до сього часу палав я високою і шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило; [3] « …палав я високою, шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило… » — натяк на пристрасть Боккаччо — за походженням купця і міщанина — до дівчини шляхетного роду, Марії Аквінської (Ф'ямметти) — позашлюбної дочки Неаполітанського короля Роберта Анжуйського. Ця напівавтобіографічна деталь цілком відпові

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

Була впливовою у місті Модена: Альберто Каччанеміко був її бургомістром з 1254 по 1255 рік.

«

Жив колись у Болоньї, найкраснішому місті на всю Ломбардію…

» — Боккаччо розуміє під Ломбардією всю Північну Італію.

Мессер Ансальдо Граденсе — невідоме ім'я. Прізвище утворене від назви міста Градо, де бували флорентійські купці.

Фріулі — область на Півночі Італії. Відомості про неї Боккаччо мав від своїх родичів Лапо і Лодарінго да Чертальдо, що там торгували, а також з власної поїздки до Тіролю у 1351 році у ролі посланця Флорентійської республіки до маркіза Бранденбурзького Людовика Баварського.

Король Карл Старий або Перший — улюблений Боккаччо представник Анжуйського двору.

Граф Гвідо де Монфорте — найвірніший слуга двору Карла І і його вікарій у Тоскані в 1270 році.

Джіневра і Ізольда — імена, взяті з відомих рицарських романів для створення романтичної атмосфери.

Мессер Маффео да Паліцці — представник родини володарів Мессини.

Гвільєльмо делла Манья — точніше, д'Алеманья, лицар з товариства сина Карла II, Раймондо Беренгарйо.

«

У той час, коли французів прогнано з Сицилії…

» — тобто 31 березня 1282 року, під час Сицилійської Вечерні.

Бернардо Пуччіні — було сім флорентійських родин Пуччіні, але в жодній не фігурує ім'я Бернардо.

Педро Арагонський висадився на Сицилії у серпні 1282 року.

Чеффалу і Калатабелотта — зараз містяться у провінціях Палермо і Агрідженто.

«

…коли Цезар Октавіан не називався ще Августом…

» — римський імператор Октавіан (63 до н.е. — 14 н.е.) дістав від Сенату титул Августа, що значить «Звеличений богами». До того він очолював тріумвірат — колегію з трьох осіб, що правили Римом.

Публій Квінцій Фульв та ін. — патриціанська родина Квінціїв мала чотири гілки: Цинциннатів, Капітолінів, Фламінів і Кріспінів, але не Фульвіїв.

Арiстiпп (V ст. до н.е.) — старогрецький філософ-гедоніст, який учив, що метою людського життя є насолода. Тут мається на увазі якийсь учитель філософії з тим же іменем.

Претор — представник вищої судової влади в Давньому Римі.

Мессер Торелло — подеста Фрідеріка II у різних містах (Парма, Флоренція, Піза, Авіньон). Писав вірші провансальською мовою.

Фрідерік І — Фрідерік Барбаросса.

Потентат — можновладець, монарх.

«

…велів покликати туди й статечну дружину свою…

» — жінки за звичаєм не брали участі в урочистих банкетах.

Адальєта — змінене від Аделаїда. Це жіноче ім'я часто зустрічається у шляхетних родинах.

Читать дальше

Гвалтьєрі з роду маркізів Салуцьких — Салуццо з 1142 року протягом чотирьох віків була столицею важливого маркізату. Ім'я Гвалтьєро було поширеним серед синьйорів Салуццо гілки Алерамо і згадується в документах 1174-75 років.

Чінчільйоне і Сколайо — знані свого часу п'яниці; їх імена стали називними.