ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Зачинається книга, іменована Декамерон, [1] «Декамерон» — грецькою мовою означає «десятиденник». Назва пародіює відомий в добу середньовіччя твір Св. Амброзія «Гексамерон» — «шестиденник» — в якому йдеться про створення світу за шість днів. Дані коментарі є поширенням і доповненням перекладацьких коментарів до українського видання «Декамерону» 1964 року, видавництво «Дніпро», Київ. Крім цього, використовувались також коментарі групи авторів до італійського видання (G.Boccaccio, Decameron, a cura di Vittore Branca, 2w., Torino, Einaudi, 1992), коментарі Н. Б. Томашевського до видання твору російською мовою (Дж. Боккаччо, «Декамерон», Кишинев, Штиица, 1992. — С. 583–599) і енциклопедичний довідник Italia, Novara, De Agostini, 1989. прозвана Принц Галеотто, [2] Принц Галеотто — персонаж легенд про лицарів Круглого столу, посередник між Ланцелотом та його коханою Джіневрою, дружиною короля Артура. Ймовірно, автор так назвав свій твір, щоб підкреслити власне бажання прислужитися прекрасним дамам порадою і розрадою. в якій міститься сто оповідок, що розказали за десять день семеро дам і троє кавалерів Спочувати чужому горю — притаманна людям річ; усім воно пристало, а найпаче тим, що самі утіхи потребували і в інших її знаходили. Як хто коли шукав того спочуття і мав із нього радість і одраду, то і я того десятка. З первого-бо молоду мого та й до сього часу палав я високою і шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило; [3] « …палав я високою, шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило… » — натяк на пристрасть Боккаччо — за походженням купця і міщанина — до дівчини шляхетного роду, Марії Аквінської (Ф'ямметти) — позашлюбної дочки Неаполітанського короля Роберта Анжуйського. Ця напівавтобіографічна деталь цілком відпові

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

Гвідотто з Кремони, Джакоміно з Павії, Джанноле ді Северіно, Мінгіно ді Мінголе — щодо цих героїв, не було можливим знайти їх реальні прототипи; Кремона, Павія, Фаенца — міста на півночі Італії, Джанноле і Мінгіно (скорочене від Доменіко) — імена, досить поширені у середньовічній Фаенці.

Фано — містечко на Адріатичному узбережжі, південніше Пезаро.

«

…місто Фаенца після довгої розрухи воєнної знову до хорошого прийшло стану…

» — період затишшя, коли Фаенца була вільною комуною під номінальною владою папи.

«

…коли Фаенцу здобули й сплюндрували війська імператора Фрідеріка…

» — осада і взяття міста Фрідеріком II відбувалася у 1240-41 pp.

Гвільєльміно да Медічіна — можливо, мається на увазі Гвільєльміно да Сан Паоло — поруч з Медічіна. В будь-якому разі, відомі дві емілійські родини з прізвищем да Медічіна.

Рестітута — ім'я досить шанованої святої на острові Іскія.

Мартіно Болгаро — служив корабелом Карлу І, був лицарем при дворі короля Роберта, мав кількох дітей, імена яких не збереглись, похований у Арагонському замку.

Читать дальше

Куба — зразок арабо-норманської архітектури XII століття, що зберігся до наших днів.

Руджієрі дель Орія — у Боккаччо — де Лорія; прославився в морському бою біля Неаполя (1284) з захопленням у полон самого Карла II Анжуйського.

«

…донька Мартіна Болгара, що завдяки його силі острів Іскія визнає твою владу.

» — насправді нічого не відомо про подібну силу Мартіна, але Іскія аж до 1299 року була під владою Арагонської династії.

Віоланта — так само звали і дочку Боккаччо.

Абате — точніше, Аббате, — одна з найвпливовіших родин із Вал де Мадзара, члени якої були володарями Трапані з норманських часів до арагонської династії. У війнах між Анжуйським двором і Арагонським взяли участь Ріккардо, Нікола і Гвідо Аббате, однак про Амеріго не знаходимо ніякої історичної документації.

«

…нахапали на вірменському узбережжі…

» — тобто, на кавказькому узбережжі. Вірменія для Боккаччо була казковим, фантастичним краєм. Хоча в добу середньовіччя на північно-східному узбережжі Середземного моря в Малій Азії (на межі з Сирією) існувала так звана «Мала Вірменія».

«

…обміркування справи майбутнього хрестового походу…

» — мається на увазі III Хрестовий похід, в якому крім Гульєльма Доброго, папи римського і Фрідріха Барбаросси були домовленості з королівством Вірменією, яка передбачалась плацдармом для операцій хрестоносців. Вірменські володарі були пов'язані шлюбами з королівськими родами з Неаполя і Сицилії.