ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Зачинається книга, іменована Декамерон, [1] «Декамерон» — грецькою мовою означає «десятиденник». Назва пародіює відомий в добу середньовіччя твір Св. Амброзія «Гексамерон» — «шестиденник» — в якому йдеться про створення світу за шість днів. Дані коментарі є поширенням і доповненням перекладацьких коментарів до українського видання «Декамерону» 1964 року, видавництво «Дніпро», Київ. Крім цього, використовувались також коментарі групи авторів до італійського видання (G.Boccaccio, Decameron, a cura di Vittore Branca, 2w., Torino, Einaudi, 1992), коментарі Н. Б. Томашевського до видання твору російською мовою (Дж. Боккаччо, «Декамерон», Кишинев, Штиица, 1992. — С. 583–599) і енциклопедичний довідник Italia, Novara, De Agostini, 1989. прозвана Принц Галеотто, [2] Принц Галеотто — персонаж легенд про лицарів Круглого столу, посередник між Ланцелотом та його коханою Джіневрою, дружиною короля Артура. Ймовірно, автор так назвав свій твір, щоб підкреслити власне бажання прислужитися прекрасним дамам порадою і розрадою. в якій міститься сто оповідок, що розказали за десять день семеро дам і троє кавалерів Спочувати чужому горю — притаманна людям річ; усім воно пристало, а найпаче тим, що самі утіхи потребували і в інших її знаходили. Як хто коли шукав того спочуття і мав із нього радість і одраду, то і я того десятка. З первого-бо молоду мого та й до сього часу палав я високою і шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило; [3] « …палав я високою, шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило… » — натяк на пристрасть Боккаччо — за походженням купця і міщанина — до дівчини шляхетного роду, Марії Аквінської (Ф'ямметти) — позашлюбної дочки Неаполітанського короля Роберта Анжуйського. Ця напівавтобіографічна деталь цілком відпові

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

Документально засвідчена особа, пекар при церкві Санта Марія Угі, збудованої поруч з Палацом Строцці. Чісті — скорочене від Бенчівеністі.

Нонна (Доміна) де Пульчі, двоюрідна сестра мессера Алессіо Рінуччі — названі особи були родичами Антоніо д'Орсо.

Мессер Антоніо д'Орсо — флорентійський єпископ з 1309 по 1322 рік, відомий своєю жадібністю.

Дієго де ла Рата — член шляхетної барселонської родини, увійшов на службу до короля Роберта, коли прибув до Неаполя супроводжуючим Віоланти Арагонської, першої дружини короля Роберта. Обіймав високі посади при Анжуйському дворі (граф Казерти, головний вікарій Провансу, кардинал королівства та ін.). Кілька разів бував у Флоренції з відповідальними дорученнями від Анжуйського двору. Помер у 1328.

«

…на Йвана… по тій вулиці, де кінські гони одбувались…

» — мова йде про біги (Паліо) на честь святого покровителя Флоренції, що проходили щорічно 24 червня в ті часи від воріт Прато до Порта Кроче центральними вулицями міста. Пізніше вони були заборонені в зв'язку з тим, що вулиці були дуже вузькі й під час бігів калічилось багато людей.

Кікібіо — ім'я походить від венеціанського ономатопеїчного слова, що означає «зяблик».

Куррадо Джанфільяцці — Куррадо ді Ванні ді Кафаджо Джанфільяцці був членом родини банкірів Джанфільяцці, з багатьма представниками якої Боккаччо був знайомий особисто. Куррадо жив приблизно наприкінці XIII століття і відзначався широтою поглядів.

Перетола — один з маєтків Куррадо.

Брунетта — так само звали улюблену служницю Боккаччо.

Мессер Форезе дa Рабатта — відомий правознавець, викладач у Пізі, гонфалоньєр, посланець Флоренції у Сан-Міньято на переговорах з Пізою. Його рід походить із Муджелло (Рабатта — містилась поруч з Борго Сан Лоренцо), у Флоренції мав дім на вулиці Каддерай і капелу у церкві Сант Аннунціата.

Джотто — Амброзіо ді Бондоне (1266–1337), великий італійський художник і архітектор. З його творів збереглись фрески в Падуї, Флоренції та Ассізі. Боккаччо познайомився з Джотто у Неаполі; Джотто поруч з Данте — єдині представники сучасності, яких Боккаччо ставить на один рівень з античними митцями.

«

…в мессера Форезе і в Джотта були маєтки по сусідству, в містечку Муджелло.

» — і Форезе і Джотто були родом з цього міста, що на північний схід від Флоренції.

Барончі — родина флорентійських міщан, що мешкали поруч з Санта Марія Маджоре і вирізнялись тупістю.

Ламберті і Уберті — дві давні флорентійські родини.

Нері Монніні — точніше, Ванніні — відома флорентійська родина, чиє прізвище походить від імені святого Джованні, заступника Флоренції. Нері — скорочене від Рінієрі.

П'єро ді Фйорентіно — мешканець Борго Сан Мікеле Бертельде, неподалік від Санта Марія Маджоре.