ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Сезон гроз Анджей Сапковський Від кровопивців і від поторочів, Від інших довголапих страховидл І всього, що товчеться серед ночі, Нас, добрий Боже, вибави! Благальна молитва, відома як „The Cornish Litany”, датована XIV-XV ст. Кажуть, що поступ проганяє морок. Але завжди, завжди буде існувати темінь. І завжди буде в темряві Зло, завжди будуть у темряві ікла і пазури, смерть і кров. Завжди будуть істоти, що товчуться серед ночі. А ми, відьми́ни, є на те, щоби притовкти їх. Весемир з Каер Моргену Хто змагається зі страховищами, тому слід стерегтися, щоб самому не обернутись на страховище. І коли довго дивишся у прірву, прірва також зазирає в тебе. Фрідріх Ніцше, «По той бік Добра і Зла» (пер. Анатолій Онишко) Заглядання у прірву вважаю цілковитим ідіотизмом. Є на світі безліч речей, набагато більш вартих того, аби в них заглядати. Горицвіт, «Півсторіччя поезії» Він жив лиш для того, щоби убивати. Лежав на нагрітому сонцем піску. Відчував коливання, що переносилися притисненими до землі волохатими сяжками та щетинками. Хоч коливання ще були далекі, Ідр відчував їх виразно і точно, на їх підставі був здатний визначити не лише напрям та ритм руху жертви, а й її вагу. Для більшості хижаків, що полювали подібним чином, вага здобичі мала першорядне значення – підкрадання, напад та переслідування означали витрату енергії, котра мусила бути компенсована енергетичною цінністю поживи. Більшість подібних до Ідра хижаків відмовлялася від нападу, коли здобич була замала. Але Ідр — ні. Ідр існував не для того, щоб їсти та продовжувати рід. Не для того був створений. Жив для того, щоби убивати. Обережно переставляючи членисті кінцівки, видобувся з ями, переповз через струхлявілий стовбур дерева, за два кроки проминув бурелом, як примара, промайнув галявину, впав у порослий папороттю пі

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

Настільки переконливо, що варто було остерігатися зустрічі з ним на темній вулиці.

Натомість з протилежного боку, зліва від суддівської колегії, стояла лава підсудних. Призначене для нього місце.

Далі пішло швидко.

— Геральт, званий Геральтом з Ривії, відьми́н за професією, обвинувачується у шахрайстві, отриманні і привласненні коштів, що належать Короні. Діючи в змові з іншими особами, яких втягнув у корупцію, обвинувачений завищував розмір рахунків, що їх він виставляв до оплати за свої послуги, маючи намір привласнити цю різницю. Призвело це до втрат у державній скарбниці. Доказом є донос,

notitia criminis

, який обвинувачення додало до справи. Даний донос…

Знуджений вираз обличчя і відсутній погляд судді явно свідчили про те, що думки поставної дами витають де-інде. І що турбують її зовсім інші клопоти і проблеми – прання, діти, колір фіранок, замішене тісто на маківник і розтяжки на сідницях, які пророкують подружню кризу. Відьми́н покірно прийняв той факт, що він менш важливий. Що не може конкурувати з такими речами.

— Здійснений обвинуваченим злочин, – беземоційно тягнув прокурор, – не лише країну руйнує, але й порядок громадський підважує і розпорошує. Закон вимагає…

— Долучений до справи донос, — перебила суддя, — суд мусить розцінити як

probatio de relato

, доказ від третьої особи. Чи може обвинувачення надати інші докази?

— Інші докази відсутні… Поки що… Обвинувачений, як вже було сказано, відьми́н. Це мутант, що знаходиться за межами людського суспільства, зневажає людські закони і вважає себе вищим за них. Під час роботи за своїм криміногенним та соціопатичним фахом знається зі злочинним елементом, а також з нелюдьми, в тому числі з расами, традиційно ворожими людству. Порушення закону закладене в нігілістичній природі відьми́на. У випадку відьми́на, Високий Суде, відсутність доказів є найкращим доказом… Доказом віроломства і…

— Чи обвинувачений, — суддю явно не цікавило, доказом чого ще є брак доказів. — Чи обвинувачений визнає провину?

— Не визнаю. – Геральт проігнорував розпачливі сигнали пані адвокатки. — Я невинний, не вчинив жодного злочину.

Відьми́н мав деякі навики — йому доводилося стикатися зі сферою правосуддя, а, крім того, побіжно ознайомитися з літературою по темі.

Читать дальше

Конец ознакомительного отрывка

Купить книгу

— Мене звинувачують внаслідок упередження…

— Протестую! — скрикнув асесор. — Підсудний виголошує промову!

— Протест відхилено.

— Внаслідок упередження до моєї особи та професії, тобто в результаті

praeiudicium, praeiudicium

же заздалегідь передбачає фальш. Щобільше, мене обвинувачують на підставі анонімного доносу, і то єдиного.

Testimonium unius non valet. Testis unus, testis nullus. Ergo

, це не обвинувачення, а лише припущення, тобто

praesumptio

. А припущення залишає простір для сумнівів.