Сольдо — мідна монета вартістю 1/20 флорина; динар — 1/2 частина сольдо.
«
…за упокій отця і матері святого Юліана
» — згідно з легендою, батьки помилково були вбиті Юліаном. Щоб спокутувати гріх, він стає лікарем.
«
…після недавньої війни околиця тая пусткою лежала…
» — йдеться про війну 1305–1307 років між Аццо VIII і його братом Франческо.
Ламберті — багаті флорентійські купці. У XIII–XIV ст. флорентійці досить часто торгували і лихварювали в Англії, однак, в цій новелі імена реальних осіб та історичні події примхливо перемішались з вигадкою, і точно стверджувати можна лише те, що в основу оповіді лягла популярна казка про молодика, що багатіє, покоривши серце таємної королівни.
«
…усобиця між королем та його сином…
» — війна між англійським королем Генріхом II (1154–1189) і його первістком, принцом Генріхом.
Білий абат — абат, що, маючи цей титул, не стояв ще на чолі певного монастиря.
«
…їду отеє до папи…
» — мається на увазі папа Олександр III (1159–1181), який мав досить тісні, хоч і не прості стосунки з Генріхом II. Саме він у 1174 році сприяв замиренню між королем Генріхом II і сином.
«
…хотів оддати мене, молодую, за шотландського короля, старезного діда…
» — мабуть, за Вільгельма Лева (1143–1214), який, однак, на час розгортання сюжету новели ще не був старезним дідом.
Ландольфо Руффоло — родина Руффоло і справді жила в XIII–XIV ст. у Неаполі, Мольфетті і Равелло, в останньому — досить заможна та іменита її гілка, що мала зв'язки з Анжуйським двором. Історія такого собі Лоренцо, сина купця Маттео Руффоло, що торгував з Грецією та Єгиптом, ймовірно надихнула Боккаччо на створення цієї новели. Лоренцо після багатьох життєвих перипетій також робиться корсаром, але справжня історія має сумний кінець — Лоренцо ув'язнюють і він помирає в 1291 році.
«
…морське узбережжя між Реджо та Гаетою
» — узбережжя Тірренського моря між двома містами Південної Італії (охоплює частину Кампаньї і Калабрії).
Равелло — містечко в області Кампанья, яке й зараз є одним з наймальовничіших куточків Середземномор'я. Тут жило багато друзів Боккаччо, а серед архітектурних пам'яток і досі зберігся собор, який відвідував письменник.
«
…купив собі невеличке корсарське суденце…
» — корсарське ремесло в ті часи не вважалось ганебним.
«
Як надплив він уже до Архіпелагу…
» — маються на увазі острови у Егейському морі.
Генуезька барка — торговельне одномачтове судно.
Царгород — Константинополь, теперішній Стамбул.
Кефалонія — острів у Іонічному морі.
Бріндізі — місто в Апулії, області Південної Італії.
Трані — ще одне апулійське місто, що мало велике значення в епоху панування на півдні Італії норманів і швабів. Ймовірно, ці місця були добре відомі Боккаччо.






