ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Зачинається книга, іменована Декамерон, [1] «Декамерон» — грецькою мовою означає «десятиденник». Назва пародіює відомий в добу середньовіччя твір Св. Амброзія «Гексамерон» — «шестиденник» — в якому йдеться про створення світу за шість днів. Дані коментарі є поширенням і доповненням перекладацьких коментарів до українського видання «Декамерону» 1964 року, видавництво «Дніпро», Київ. Крім цього, використовувались також коментарі групи авторів до італійського видання (G.Boccaccio, Decameron, a cura di Vittore Branca, 2w., Torino, Einaudi, 1992), коментарі Н. Б. Томашевського до видання твору російською мовою (Дж. Боккаччо, «Декамерон», Кишинев, Штиица, 1992. — С. 583–599) і енциклопедичний довідник Italia, Novara, De Agostini, 1989. прозвана Принц Галеотто, [2] Принц Галеотто — персонаж легенд про лицарів Круглого столу, посередник між Ланцелотом та його коханою Джіневрою, дружиною короля Артура. Ймовірно, автор так назвав свій твір, щоб підкреслити власне бажання прислужитися прекрасним дамам порадою і розрадою. в якій міститься сто оповідок, що розказали за десять день семеро дам і троє кавалерів Спочувати чужому горю — притаманна людям річ; усім воно пристало, а найпаче тим, що самі утіхи потребували і в інших її знаходили. Як хто коли шукав того спочуття і мав із нього радість і одраду, то і я того десятка. З первого-бо молоду мого та й до сього часу палав я високою і шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило; [3] « …палав я високою, шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило… » — натяк на пристрасть Боккаччо — за походженням купця і міщанина — до дівчини шляхетного роду, Марії Аквінської (Ф'ямметти) — позашлюбної дочки Неаполітанського короля Роберта Анжуйського. Ця напівавтобіографічна деталь цілком відпові

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

Ф'єзоле — містечко поруч з Флоренцією.

Джанні ді Нелло — реальна особа, аптекар, жив він, однак, не біля Сан-П'єтро Маджоре, а біля Сан-Донато де Веккієтті.

Перонелла — жіноче ім'я, що не рідко зустрічалося в Неаполі часів Боккаччо.

Аворіо — неаполітанська вулиця, неподалік від Генуезької лоджії

Джаннелло Скріньяріо — ймовірно, один із братів Скріньяріо, що жили саме в тих краях. Скріньярі — родина землевласників, що досягла свого розквіту за часів панування у Неаполі Джованні і Луїджі ді Таранто.

Святий Галеон — неподалік від кварталу, в якому жила Перонелла, і справді існувала капела святого Еукаліона або Галеона.

«

…ні святий Домінік, ані святий Франціск не мали по чотири ряси…

» — випади Боккаччо проти духівництва найбільше зачіпають францисканців і доменіканців, і ніколи не торкаються улюблених автором августинців.

Святий Амброзій — мається на увазі не Святий Амброзій покровитель Мілана, а Блаженний Амброзій зі Сієни (1220–1286), якому в 1288 році у місті була присвячена капела.

Тофано — скорочене від Крістофано. Це ім'я було досить розповсюдженим у місті Ареццо, отже не можна знайти історичного прототипу героя. Але на віа делл Орто — навпроти будинку Петрарки — зберігся віковий колодязь, який називають колодязем Тофано.

Монна Гіта — теж розповсюджене ім'я; Гіта — скорочене від Маргарита.

Аріміно — латинська назва міста Ріміні.

Мессер Ламбертуччо — ймовірно, Боккаччо мав на увазі Ламбертуччо ді Гіно Фрескобальді, батька поета, прибічника нового стилю Діно Фрескобальді.

Галуцці — досить відома в Болоньї родина, однак про Егано де Галуцці відомостей немає. На той час Егано було досить розповсюдженим іменем у місті.

Аррігуччо Берлінгієрі — досить відома родина купців, з якої у XIV столітті походили кілька пріорів і три гонфалоньєри. Про Аррігуччо не збереглось ніяких документів.

«

В Аргосі, старовинному ахейському городі…

» — насправді, місто Аргос було не в Ахеї, а в Арголіді.

Тінгоччо Міні, Меуччо ді Тура, Амброджо Ансельміні — сієнські простолюдини, існування родини яких засвідчено документально.

Читать дальше

Кампо-Реджі — район у місті Сієна.

Miтa — скорочене від Маргаріти.

Архіт і Палемон — в грецькій міфології двоє фіванських юнаків, закоханих в Емілію, родичку царя Тезея; суперники вирішують двобоєм, кому вона має належати.

Гульфард — ймовірно, передача італійськими засобами досить розповсюдженого імені Wolfard.

Гаспарруоло Кагастрачча — жодного документального підтвердження імена героїв даної новели не мають, але подібні імена часто зустрічаються у лобмардських хроніках того часу (Кагафава, Кагапанно та ін.).

Варлунго — місцевість у долині ріки Арно, зараз включена до флорентійського передмістя.

Монна Белькольоре — заповіт жінки з таким іменем був знайдений саме у Варлунго.