ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Зачинається книга, іменована Декамерон, [1] «Декамерон» — грецькою мовою означає «десятиденник». Назва пародіює відомий в добу середньовіччя твір Св. Амброзія «Гексамерон» — «шестиденник» — в якому йдеться про створення світу за шість днів. Дані коментарі є поширенням і доповненням перекладацьких коментарів до українського видання «Декамерону» 1964 року, видавництво «Дніпро», Київ. Крім цього, використовувались також коментарі групи авторів до італійського видання (G.Boccaccio, Decameron, a cura di Vittore Branca, 2w., Torino, Einaudi, 1992), коментарі Н. Б. Томашевського до видання твору російською мовою (Дж. Боккаччо, «Декамерон», Кишинев, Штиица, 1992. — С. 583–599) і енциклопедичний довідник Italia, Novara, De Agostini, 1989. прозвана Принц Галеотто, [2] Принц Галеотто — персонаж легенд про лицарів Круглого столу, посередник між Ланцелотом та його коханою Джіневрою, дружиною короля Артура. Ймовірно, автор так назвав свій твір, щоб підкреслити власне бажання прислужитися прекрасним дамам порадою і розрадою. в якій міститься сто оповідок, що розказали за десять день семеро дам і троє кавалерів Спочувати чужому горю — притаманна людям річ; усім воно пристало, а найпаче тим, що самі утіхи потребували і в інших її знаходили. Як хто коли шукав того спочуття і мав із нього радість і одраду, то і я того десятка. З первого-бо молоду мого та й до сього часу палав я високою і шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило; [3] « …палав я високою, шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило… » — натяк на пристрасть Боккаччо — за походженням купця і міщанина — до дівчини шляхетного роду, Марії Аквінської (Ф'ямметти) — позашлюбної дочки Неаполітанського короля Роберта Анжуйського. Ця напівавтобіографічна деталь цілком відпові

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

Рінальдо де Пульєзі — Пульєзі була досить відомою у Прато родиною, однак про Рінальдо і Філіппу Пульєзі невідомо нічого.

Ладзаріно де Гваццальйотрі — Гваццальйотрі — могутній рід у Прато, палац якого зберігся до наших днів.

Фреско да Челатіко — ймовірно, Франческо ді Герардо Фрескобальді; Челатіко — назва маєтку, що йому належав у долині ріки Арно.

Ческа — (від жін. імені Франческа), дочка Гвідо Фрескобальді, брата Франческо.

Мессер Бетто (тобто, Брунетто, Бруно) Брунеллескі — походив із родини гібеллінів, пізніше став білим гвельфом, а потім очолив чорних гвельфів. Друг Данте і Гвідо Кавальканті.

«

…гробівці, що нині перенесені до Покрови…

» — точніше, до церкви Санта Репарата, яка раніше стояла на місці теперішнього флорентійського собору Санта Маріа дель Фйоре. Ті саркофаги за народною традицією належали першим мешканцям Флоренції. Зараз вони зберігаються частково в дворі палацу Медічі-Ріккарді, навколо баптистерія Сан Джованні та в музеї Собору. Залишки древнього храму Санта Репарата можна побачити в крипті собору Санта Марія дель Фйоре.

Читать дальше

Чертальдо — рідне містечко Боккаччо.

Ціцерон Марк Тулій (106-47 до н.е.) — славнозвісний римський оратор.

Квінтіліан Марк Фабій (35–95) — визначний римський теоретик ораторського мистецтва.

Брагоньєра, Піцціні — прізвища досі існуючих у Чертальдо родин.

Ліппо Топпо — художник, про якого оповідали, що він одписав своїм спадкоємцям кілька тисяч флоринів, яких у нього ніколи не було.

Арістотель (384–322 до н.е.) — грецький філософ і вчений, шанований у добу середньовіччя.

Сенека (3-65) — римський філософ-стоїк і драматург.

Святий Герард Вілламанський (1174–1267) — один з найдавніших францисканців, можливо, був прийнятий особисто Франциском до ордену.

Герард ді Бонсі — однин з найавторитетніших членів цеху вовнярів.

Тропар — церковний спів на честь якогось святого.

Лоттерінгі — деякі представники цієї родини дійсно жили у XIV ст. у Флоренції і працювали кур'єрами компанії Барді. Згадки про Джанні Лоттерінги не лишилося.

Кант — релігійна пісня.

Монна Тесса, дочка Манучча з Кукулії — Мануччо — скорочене від Аламанно; Кукулія — назва канту на честь Мадонни собору Сан-Фредіано, отже прізвище жінки вказує на район міста, з якого вона була родом. Тесса — скорочення від Контесса.

Пеголотті — флорентійська родина, багато членів якої працювали агентами компанії Барді. Нері — скорочене від Рініері.

Камерата — містечко на південних схилах ф'єзоланських пагорбів.

«

…Федеріго мав дивитись на виноградник при її садибі: як побачить ослячий череп на тичці…

» — тосканський звичай виставляти ослячий череп на городі бере свій початок у сивій давнині, можливо, це один з етруських забобонів, за яким цей знак мав оберігати землю і задобрювати божество плодючості.