ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Зачинається книга, іменована Декамерон, [1] «Декамерон» — грецькою мовою означає «десятиденник». Назва пародіює відомий в добу середньовіччя твір Св. Амброзія «Гексамерон» — «шестиденник» — в якому йдеться про створення світу за шість днів. Дані коментарі є поширенням і доповненням перекладацьких коментарів до українського видання «Декамерону» 1964 року, видавництво «Дніпро», Київ. Крім цього, використовувались також коментарі групи авторів до італійського видання (G.Boccaccio, Decameron, a cura di Vittore Branca, 2w., Torino, Einaudi, 1992), коментарі Н. Б. Томашевського до видання твору російською мовою (Дж. Боккаччо, «Декамерон», Кишинев, Штиица, 1992. — С. 583–599) і енциклопедичний довідник Italia, Novara, De Agostini, 1989. прозвана Принц Галеотто, [2] Принц Галеотто — персонаж легенд про лицарів Круглого столу, посередник між Ланцелотом та його коханою Джіневрою, дружиною короля Артура. Ймовірно, автор так назвав свій твір, щоб підкреслити власне бажання прислужитися прекрасним дамам порадою і розрадою. в якій міститься сто оповідок, що розказали за десять день семеро дам і троє кавалерів Спочувати чужому горю — притаманна людям річ; усім воно пристало, а найпаче тим, що самі утіхи потребували і в інших її знаходили. Як хто коли шукав того спочуття і мав із нього радість і одраду, то і я того десятка. З первого-бо молоду мого та й до сього часу палав я високою і шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило; [3] « …палав я високою, шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило… » — натяк на пристрасть Боккаччо — за походженням купця і міщанина — до дівчини шляхетного роду, Марії Аквінської (Ф'ямметти) — позашлюбної дочки Неаполітанського короля Роберта Анжуйського. Ця напівавтобіографічна деталь цілком відпові

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

Бентівенья дель Маццо — ім'я Бентівенья було досить розповсюдженим на той час: Бентівенья да Чертальдо був компаньйоном Боккаччо у Барді.

Бонаккоррі да Дженістерето — з'являється у документах з 1321 по 1350 рік. Помер близько 1354 року.

Лапуччо, Нальдіно — перше ім'я є скороченим Якопо, друге — Арнальдо або Рінальдо.

Білюцца — скорочене від Білія (Сибілія) або від Бенедетта.

Бігуччо даль Поджо — Бігуччо — скорочене від Ільдебрандо.

Нуто Бульєтто — Бульєтто «bugliolo, buglione» — дерев'яне цебро, бочка; отже це прізвисько означало п'яниця.

Каландріно — Ноццо, або Джованоццо ді Періно, італійський художник греко-візантійської школи. Можливо був учнем Андреа Тафі, жив у кварталі Сан Лоренцо. Серед його робіт можна назвати фрески у віллі Камерата, але у Флоренції він славився перш за все своєю простакуватістю і незграбністю, тому й ставав часто мішенню для жартів своїх колег.

Бруно — Бруно ді Джованні д'Олівієрі — флорентійський художник, жив у кварталі Сан Сімоне, друг Буффальмакко.

Буффальмакко — Бонаміко ді Крістофано (1269–1340), флорентійський художник, жив на Віа дель Кокомеро, також учень Андреа Тафі. Відомі його фрески у церкві флорентійського Абатства, у Соборі Ареццо.

Муньйоне — потічок, що впадає в річку Арно нижче Флоренції.

Геліотроп — напівдорогоцінний камінь, зелений з червоними прожилками. В середні віки існувало повір'я, що цей камінь може робити свого володаря невидимим.

Мазо дель Саджо — працював просередником, його кабінет був місцем зібрання жартівників Флоренції.

«

…там, де живуть баски…

» і т. д. — тобто у вигаданій, неіснуючій країні.

Сеттіньяно, Монтіші, Морелло — пагорби навколо Флоренції.

«

…хламиди, шитої не пo-фламандському, а по-наському…

» — у Фландрії тоді був у моді вузький одяг, а в Італії широкий.

Монна Пікарда — неможливо встановити особу, якій належало це досить розповсюджене ім'я.

«

…з лиця жовтява, так наче не у Ф'єзоле жила, а десь у Сінігалії…

» — місто Ф'єзоле славилось своїм чистим і цілющим повітрям, в той час як Сінігалія знаходилась у заболоченій, малярійній місцевості.

Чута — скорочене від Річевута або Бенчівенута.

Нікола да Сан-Лепідіо — ім'я не фігурує в жодному документі; Сан Лепідіо, або Сан Лупідіо міститься у провінції Асколі, сучасна назва містечка — Сант Елпідіо да Маре.

Рібі — скорочене від Рібальдо, Гарібальдо, Ріберто — флорентійський паяц.

Маттеуццо — мабуть, «колега» Рібі.

Покровська церква — у Боккаччо — Santa Maria a Verzaia — церква за воротами Сан Фредійяно.

Ріньєрі — розповсюджене ім'я у Флоренції часів Боккаччо.

Церква святої Лючії — Санта Лючія даль Прато — церква, в якій зустрічались закохані, досі існує.

Спінеллоччо Тавена — Тавена — відома сієнська родина. Спінелоччо — змінене від Спіна, Спінелло.