ЛЛисторияЕщё одна глава — и целый мирВыбрать историю ↗

Об этой истории

Зачинається книга, іменована Декамерон, [1] «Декамерон» — грецькою мовою означає «десятиденник». Назва пародіює відомий в добу середньовіччя твір Св. Амброзія «Гексамерон» — «шестиденник» — в якому йдеться про створення світу за шість днів. Дані коментарі є поширенням і доповненням перекладацьких коментарів до українського видання «Декамерону» 1964 року, видавництво «Дніпро», Київ. Крім цього, використовувались також коментарі групи авторів до італійського видання (G.Boccaccio, Decameron, a cura di Vittore Branca, 2w., Torino, Einaudi, 1992), коментарі Н. Б. Томашевського до видання твору російською мовою (Дж. Боккаччо, «Декамерон», Кишинев, Штиица, 1992. — С. 583–599) і енциклопедичний довідник Italia, Novara, De Agostini, 1989. прозвана Принц Галеотто, [2] Принц Галеотто — персонаж легенд про лицарів Круглого столу, посередник між Ланцелотом та його коханою Джіневрою, дружиною короля Артура. Ймовірно, автор так назвав свій твір, щоб підкреслити власне бажання прислужитися прекрасним дамам порадою і розрадою. в якій міститься сто оповідок, що розказали за десять день семеро дам і троє кавалерів Спочувати чужому горю — притаманна людям річ; усім воно пристало, а найпаче тим, що самі утіхи потребували і в інших її знаходили. Як хто коли шукав того спочуття і мав із нього радість і одраду, то і я того десятка. З первого-бо молоду мого та й до сього часу палав я високою і шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило; [3] « …палав я високою, шляхетною любов'ю, більше, може, аніж воно станові моєму низькому личило… » — натяк на пристрасть Боккаччо — за походженням купця і міщанина — до дівчини шляхетного роду, Марії Аквінської (Ф'ямметти) — позашлюбної дочки Неаполітанського короля Роберта Анжуйського. Ця напівавтобіографічна деталь цілком відпові

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал
↓
↑

Цеппа ді Міно — з роду Міно де Толомей, прозваний Цеппа; був подестою у Сан Джіміньяно. Міно — скорочене від Ансельмо, Джакомо.

Маестро Сімоне да Вілла — лікар, відомий своєю легковірністю і дурістю. Похований у церкві Санта Кроче.

Читать дальше

«

…приїхав до Флоренції з Болоньї в білячій шапці на баранячій голові.

» — доктори медицини носили за звичаєм пурпурові мантії та білячі шапки.

Некромант — маг, що викликав душі померлих і дізнавався в них про майбутнє.

Майкл Скотт — відомий шотландський мислитель. Був астрологом імператора Фрідеріка II, залишив труди з філософії, астрології, алхімії.

Піп Іван — легендарний християнський володар, що панував нібито десь у Середній Азії чи Ефіопії. В його існування вірили настільки, що в XIII–XIV століттях деякі європейські можновладці намагалися зв'язатися з ним через посланців, щоб спільно виступити проти мусульман.

Авіценна — Абу-Алі-ібн-Сіна (980-1037) — таджицький медик і філософ, добре відомий і в Європі.

Ніколо да Чіньяно — досить відома родина, що походила з Муджелло, жила в кварталі Сан Джованні. Про Ніколо ді Чекко да Чіньяно є документальні згадки в середині XII століття.

Мадонна Янкофйьоре — у 1305 році в Палермо і справді жила дочка перукаря, що мала таке ім'я.

П'єтро делло Каніджано — сучасник і друг Боккаччо, мав поважні посади при Анжуйському дворі і у Флоренції.

«

…світанок… перемінив синяву восьмого неба на ніжний блакит…

» — згідно з дантівським поділом небесного простору на дев'ять сфер восьме небо належало нерухомим зіркам.

Палерміні — відома гібеллінська родина, що жила у сесто Сан Панкраціо, була вигнана з Флоренції.

К'ярмонтезі — ще одна відома родина флорентійців, спочатку гібеллінів, потім гвельфів. Жила неподалік Орсанмікеле, була вигнана, як і родина Палерміні.

Де Ладзарі — відома і могутня пістойська родина гвельфів. Про Франческу Де Ладзарі — ніяких відомостей.

Церква братів-міноритів — мається на увазі відома у Пістої церква Сан Франческо, яку було закладено у 1295 році.

Мадонна Узімбальда — існувала родина Узімбарді, з якої абатесса, ймовірно, походила.

Капітул — збори членів чернецької громади, а також приміщення, де вони відбуваються.

Нелло — Нелло ді Діно або Бандіно — італійський художник першої половини XIV століття. Був родичем дружини Каландріно, близьким другом Бруно і Буффальмакко; ймовірно, Нелло також був послідовником Андреа Тафі.

Чекко Фортарріго Пікколоміні — був засуджений за вбивство у 1293 році, але вирок не було виконано. Анджольєрі присвятив йому один із своїх сонетів.

Буонконвенто — селище за 40 кілометрів на південь від Сієни, де шлях роздвоювався, і східна його частина вела до Маркс.

Чекко Анджульєрі (точніше Анджольєрі, близько 1258–1313) — талановитий сієнський поет, автор бурлескних творів.